Ідеалізм: визначення

Саме поняття про ідеалізмі виникло понад 2500 років тому, а загальне позначення у вигляді філософських вчень, де основна роль відводиться свідомості, мислення, духовним якостям людини, поширилася в кінці 18-го століття. При обліку також вторинного аспекту у вигляді матеріалізму філософія ідеалізму була підрозділена на дві протилежності – ідеалізм і реалізм, звідки і йдуть основні розбіжності у сфері людського мислення.

 

По суті, ідеалізм поділяється на об’єктивну і суб’єктивну форми. Об’єктивна форма характеризує духовна першооснова людини, поза і незалежно від свідомості, а суб’єктивна форма не допускає таке уявлення реальності. 

 

Історичним прототипом об’єктивного ідеалізму служить релігійно-художня спрямованість людей, де істинним первоначалом всього матеріального і нематеріального є вчення про Бога, який є творцем усього сущого. Такі погляди були характерні давньоіндійським упанішад, філософії Платона, середньовічних філософів Лейбницу, Шеллінґу і Гегелем. Суб’єктивний ідеалізм яскраво виражається у поглядах англійських ідеалістів Юма і Берклі.

 

 Витоками ідеалізму в мисленні людини є її схильність до антропоморфизму – одушевлению навколишнього світу з притаманним свідомістю і волею. Згодом це вплинуло на формування абстрактного мислення, що, зрештою, призвело до приписування речей самодостатнього існування. У такому фальшивому ході абстрактного мислення всі притаманні духовності властивості зводяться до ідеї, яка б втілюється в самій речі. Тут вже прокреслюють догма про відокремлення розумової праці від фізичної.

 

На різних етапах історії ідеалізм перетворювався в залежності від розвитку суспільства і його мислення, де згодом у 18-19 ст. з’явився поділ на раціоналізм і ірраціоналізм.

ПОДІЛИТИСЯ: