Фінансовий сектор

Величина накопиченого фінансового капіталу в розвинених країнах скрізь велика. Однак його структура в різних країнах відрізняється.

Інша ситуація в Європі і Японії – тут значення банківських активів набагато більше. Можна припустити, що більш високий рівень економічного розвитку країни викликає в її фінансовій структурі зрушення від банків до цінних паперів як головному каналу фінансування економіки. Це здійснюється через більш передову структуру власності: американські фірми з їх сильною розмитістю акціонерного капіталу активно використовують емісію акцій не боячись і далі розмивати свій капітал, в той час як європейські і японські фірми з їх більш високою внутрішньофірмової концентрацією капіталу активніше використовують банківські кредити, щоб не розмивати контрольні пакети своїх акцій і до того ж банкам належить відчутна частина їх капіталу. Боргові цінні папери, що не тягнуть за собою перерозподіл власності, охоче випускаються фірмами всіх цих країн, а не тільки їх урядами, в результаті чого їх накопичена величина величезна.

У свою чергу, велика величина державних боргових паперів (в США і ЄС на них припадає 1/3 всіх боргових цінних паперів, в Японії – понад 4/5) відображає важливу для цих країн проблему – великі розміри держборгу. Наростаюча поступово в попередні десятиліття, проблема держборгу різко загострилася в роки останньої кризи (в Японії швидке зростання держборгу почався ще в позаминулому десятилітті після розпочатого тут кризи).

Держборг виникає з дефіциту держбюджету, для погашення якого держава випускає боргові цінні папери різного виду, перш за все облігації. Дефіцит держбюджету характерний для переважної більшості розвинених країн в останні десятиліття, що не було типово для колишнього капіталізму, де дефіцит держбюджету виникав в основному під час воєн і криз. Ймовірною причиною переходу розвинених країн до переважно дефіцитного держбюджету можна вважати сильно збільшені державні витрати, що йдуть насамперед на соціально-культурну сферу, тобто на розвиток людського капіталу. Але були і економіко-теоретичні причини тривалого існування цього дефіциту.

За неокласичному і неоліберальному підходу до державного боргу, вплив останнього на економіку в цілому негативно – держава, нарощуючи витрати на обслуговування боргу, стимулює інфляцію, підвищує вартість капіталу і витісняє з фінансового ринку приватних позичальників, тим самим гальмуючи їх інвестиції і економічне зростання в цілому. Однак неокейнсианская теорія розглядає виникає при цьому невелику інфляцію як позитив – адже вона стимулює вкладення наколенного капіталу в економіку для запобігання його знецінення, до того ж негативний вплив держборгу починає відчуватися лише після досягнення нею великих розмірів, точніше – великих платежів за нього.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Коли виник танець?