Долар США

Долар США – офіційна грошова одиниця Сполучених Штатів Америки, одна з основних резервних валют світу. Долар США також має статус національної валюти в деяких інших країнах (Маршаллові острова, Сальвадор і ін.). Саме долар США часто є додатковою (паралельної) валютою в тих країнах, де національна валюта не є єдиним законним засобом платежу.
1 долар = 100 центів.
Позначення: $ або USD.
Правом грошової емісії має Федеральна резервна система (Federal Reserve System), що виконує в США функції центрального банку.
Всі федеральні банкноти США, випущені, починаючи з 1861 року, до сих пір є законним платіжним засобом. Це служить наочною демонстрацією стабільності долара протягом століть. Однак, з 1971 року, забезпеченість долара США золотим резервом скасована.
Банкноти та монети
У вільному обігу присутні і випускаються банкноти номіналів:
1 долар;
2 долари (нерегулярний випуск);
5 доларів;
10 доларів;
20 доларів;
50 доларів;
100 доларів .
Монети США номіналів:
1 цент (пенні);
5 центів (нікель);
10 центів (1 дайм (офіційна назва));
25 центів (квотер);
50 центів (хаф);
1 долар.
Раніше були випущені банкноти номіналом в 500, 1000, 5000, 10 000 доларів, але з 1969 року вони вилучаються з обігу. З усіх випущених банкнот номіналом 10 000 доларів, останній випуск яких був проведений в 1944 році (серія 1934 роки), залишаються в обігу тільки 130 штук.
У 1934 році були випущені банкноти номіналом в 100 000 доларів, але вони використовувалися тільки у внутрішніх розрахунках ФРС і казначейства, не виходячи у вільний обіг.
Нині банкнота найбільшого номіналу – 100 доларів.
Долари США випускаються силами 12 банків – членів Федеральної резервної системи. Територія США розділена на 12 округів, у кожному з которихсуществует федеральний резервний банк, який має цифрове і буквене позначення.

ІСТОРІЯ ДОЛАРА
Долар став національною грошовою одиницею після набуття Сполученими Штатами Америки незалежності. Спочатку долари представляли собою срібні монети, але пізніше почали з’являтися паперові купюри і асигнації, які виготовлялися в зеленувато-сірому кольорі.
Існує версія походження назви долара від слова «Йоахимсталер». Ця назва чеської монети XVI століття, яку чеканили в місті Йоахимстале, використовуючи срібло з прилеглої шахти. Незабаром слово «Йоахимсталер» скоротилося до «талер». У Данії це слово змінилося на «далер», а в Англії – на «долар». Але словами «талер» і «долар» називали різні монети, що існували в різний час в різних державах. Офіційно національною грошовою одиницею США долар був затверджений в 1785 році. Але до 1861 року в США не було уніфікованої грошової системи. Тоді був виданий указ на виготовлення 60 000 000 доларів. Для тих часів це була величезна сума. Замовлення було доручено Нью-Йоркської компанії «American Bank Note Co.». Було потрібно виготовити купюри гідністю в 5, 10 і 20 доларів. Банкноти мали бути пофарбовані в впізнаваний колір, а в розпорядженні компанії, в необхідній кількості, була фарба тільки зеленого кольору. Надруковані купюри отримали неофіційну назву «грінбекс» (по-англійськи, greenbacks – «зелені спинки»), яке скоротилося до «Бекс». Надалі, долар так і залишився зеленим.

ДОЛАР І ЗОЛОТО
У 1792 році в США було зафіксовано, що в 19,3 $ міститься 1 унція золота. У 1834 році курс долара знизився до 20,67 $ за унцію, так як золотий запас США був недостатній для підтримки постійного курсу.
У ХХ столітті зниження курсу долара тривало. У 1933 році був скасований золотий паритет долара, і була введена його конвертованість. У 1934 році 1 унція золота коштувала 35 $. Незважаючи на економічну кризу, США намагалися зберегти фіксовану прив’язку долара до золота. Однак, у зв’язку з висновками, зробленими війнами, золото зі Старого Світу стало переміщатися в Новий, що дозволило деякий час не змінювати прив’язку долара до золота.
До 1900 року долар можна було завжди обміняти на золото і срібло; з 1900 по 1934 роки – тільки на золото. З 1934 по 1975 роки обмін на золото проводився тільки для урядів зарубіжних держав.
В кінці 1960-х років висока інфляція в США знову унеможливила збереження золотої прив’язки на колишньому рівні, ситуацію ускладнював і зовнішньоторговельний дефіцит США. Ринкова ціна золота стала відчутно перевищувати офіційно встановлену. У 1971 році президент США Річард Ніксон «тимчасово» заборонив обмін долара на золото, провів кілька девальвацій: в 1971 році ціна унції золота зросла до 38 $, а в 1973 році – до 42,22 $. Без відновлення обміну на золото, в 1976 році була створена Ямайська валютна система, в рамках якої офіційно скасовувалася прив’язка долара до золота, але при цьому долар залишався світовою резервною валютою з плаваючим коефіцієнтом обміну.

Посилання на основну публікацію