✅Чим відрізняються самостійні частини мови від службових?

«Графиня зміненим обличчям  біжить до ставка» – що не так у фразі, якою Остап Бендер лякав підпільного мільйонера Корейко, а журналіст Н. Ефрос повідомляв в газету «Мова» про чергову драму в родині Лева Толстого?

Вона складається тільки з самостійних слів: заради економії звідти були викинуті службові частини мови. Це досить велика група, яка за статистикою займає до 25% в усній або письмовій мові людини; без прийменників, спілок, частинок і зв’язок неможлива побудова складних лексичних конструкцій. Чим відрізняються самостійні частини мови від службових?

В українській мові до категорії самостійних лексико-граматичних розрядів відносять іменники, прикметники і числівники, дієслова, прислівники, займенники, дієприкметники, дієприслівники і безособово-предикативні слова.

До розряду службових зараховують частки, сполучники, прийменники і зв’язки. Ці слова потрібні нам для граматичного і синтаксичного зв’язку в реченні, вираження відносин між самостійними частинами мови, додання відтінків їх значенням.

Крім самостійних і службових частин, в окремі групи виділяють вигуки, модальні і звуконаслідувальні слова.

Різниця між самостійними і службовими частинами мови

Самостійні частини мови (вони ще називаються знаменними) виконують номінативну або вказівну функцію в реченні. Вони називають предмет або явище, його якості або властивості, позначають кількість, дію і стан. «Ця коротка промова тривала порівняно недовго – пів години.

Слухаючи Фунта, Паніковський розчулився». У цих пропозиціях всі частини мови – знаменні, проте завжди обходитися ними неможливо: ми використовуємо поширені і складні лексичні конструкції і в усній, і в письмовій мові, а для граматичного і синтаксичного зв’язку потрібні прийменники, частки і сполучники.

Службові частини мови - таблиця

Зі службових слів неможливо побудувати речення – їх вживають тільки зі знаменними. Лексичного значення вони не мають, у них неможливо виділити корінь або основу.

Шкільна програма зазвичай рекомендує визначати, в чому різниця між самостійними і службовими частинами мови, поставивши запитання до даної лексичної одиниці: якщо це неможливо, то перед нами службове слово.

Частота вживання знаменних частин мови набагато нижче, ніж службових, проте список останніх вельми обмежений (у порівнянні з лексикою мови) – всього до 200 одиниць.

І якщо кількість іменників, прикметників і дієслів постійно змінюється, то склад частинок, сполучників і прийменників практично статичний, а їх вживання не залежить від типу і жанру тексту.

З морфологічної точки зору відмінювання самостійних частин мови від службових полягає у висловленні їх граматичного значення через якийсь граматичний показник. Службові слова як раз і є одним з таких показників (у ряді випадків), але самі морфологічно не змінюються.

Членами пропозиції частки, прийменники і сполучники не є, тоді як іменники, прикметники, дієслова завжди виконують певні ролі – підмета, присудка, визначення та інші.

Посилання на основну публікацію