✅Чим відрізняється закон від кодексу?

В українській правовій системі найважливішу роль відіграють закони і кодекси. У чому їх специфіка? Чим відрізняється закон від кодексу?

У чому полягає специфіка закону?

Під законом традиційно розуміється нормативно-правовий акт, затверджений державою. Як правило, його прийняття передбачає участь декількох органів влади: законодавчі структури розробляють правовий акт, попередньо стверджують його, а виконавчі – надають йому остаточну юридичну силу, а також створюють умови для реалізації його положень. Судові органи влади, своєю чергою, контролюють виконання положень закону – санкціонуючи покарання для тих суб’єктів, які порушують відповідні норми, а також при необхідності роз’яснюючи формулювання, присутні в правовому акті.

Закони в України класифікуються на декілька типів:

  • основний закон держави у вигляді Конституції;
  •  конституційні закони;
  • закони;
  • правові акти, що приймаються на рівні суб’єктів України.

Що стосується місцевої влади – нормативно-правові акти, які затверджуються державними органами, не мають статусу закону.

Однак слід зазначити, що термін «закон» неофіційно вживається з метою позначення будь-якого правового акту, навіть якщо це муніципальне джерело або підзаконний акт – наприклад, Постанова Уряду або Указ Президента. В принципі, закон може мати і неписаний характер і відображати будь-яку правову традицію, прийняту в тому чи іншому співтоваристві.

Українські закони також класифікуються на кілька різновидів:

  • власне закон;
  • кодекси.

З точки зору юридичної сили і перші, і другі перебувають на одному рівні. Але в чому специфіка кодексів і у зв’язку з чим вони розглядаються як окремий тип законів?

У чому полягає специфіка кодексу?
Під кодексом прийнято розуміти нормативний акт, в якому зосереджені положення, що регулюють конкретну галузь права – наприклад, цивільні, трудові, адміністративні відносини. В українській системі нормативних актів кодекси виконують перш за все систематизуючу функцію і виступають джерелами права, структура яких найбільш зручна з точки зору пошуку положень, що регулюють конкретну галузь правовідносин.

Кодекс, як і будь-який інший закон, складається з статей (які включають також пункти і підпункти), розділів і глав. Багато кодексів представлені кількома частинами – наприклад, Податковий, Цивільний. Можна відзначити, що розглянуті джерела права часто позначають у вигляді абревіатур – ПК України, ГК України.

Положення кодексів можуть доповнюватися нормами інших законів – «звичайних». За допомогою окремих законів формулювання кодексів змінюються, доповнюються. Також з метою конкретизації положень розглянутих нормативних актів можуть затверджуватися і підзаконні джерела – Постанови Уряду, Укази Президента, накази різних відомств.

Процедура прийняття кодексу та ж, що характеризує твердження будь-якого іншого закону: спочатку закон приймається в трьох читаннях Держдумою, потім затверджується Верховною Радою, після – підписується Президентом України.

Як і у випадку з терміном «закон», поняття кодексу може застосовуватися і з метою позначення неписаних норм і правил – тобто представлених у вигляді правових звичаїв, що склалися в тому чи іншому співтоваристві. У цьому випадку, до речі, що розглядаються терміни можуть використовуватися і як синоніми. Наприклад, можна сказати «кодекс честі» або ж «закон честі» (хоча перший термін істотно більш поширений).

Різниця між законом і кодексом

Головна відмінність закону від кодексу, якщо розглядати ці терміни на рівні понятійного апарату, прийнятого в правовій системі України, полягає в тому, що перший джерело права може бути представлений в декількох різновидах. З точки зору універсальних правових критеріїв закон відрізняється від кодексу тим, що являє собою правовий акт, який регулює досить вузький спектр правовідносин, в той час, як кодекс акумулює в собі положення, юрисдикція яких здатна бути дуже широкою.

При неофіційному вживанні терміни, про які йде мова, цілком можуть виступати синонімами. Але якщо це не так, то вибір першого або другого поняття швидше ґрунтується на традиції, ніж на значенні слова в юридичному сенсі. Цілком можливий варіант, при якому «неофіційний» кодекс буде зовсім невеликим зводом правил, а неписаний закон – характеризуватися величезним переліком норм.

Посилання на основну публікацію