Чим відрізняється форма права від правової форми?

В юридичній науці використовуються два схожих поняття – «форма права» і «правова форма». Що вони означають? Чим відрізняється форма права від правової форми?

Що таке форма права?
Під формою права прийнято розуміти певний відокремлений елемент інституту права, конкретний механізм вираження встановлених норм або ж джерело норм (або їх групу). У сучасних державах ключовими формами права є саме джерела норм і представлені вони, як правило, в дуже широкому спектрі. До найпоширеніших форм права, таким чином, можна віднести:

  • сукупність соціальних норм, що історично склалися в державі, регіоні, конкретному населеному пункті;
  • прецеденти (формуються за участю різних органів влади);
  • договори та інші елементи громадянського права;
  • нормативні акти (закони, постанови та розпорядження органів влади);
  • правові принципи – сформовані, подібно соціальним нормам, в державі, регіоні або, наприклад, на міжнародному рівні.

Головне призначення форм права – забезпечити реальне функціонування відповідного інституту в державі.

Деякі дослідники класифікують форми права на 2 категорії:

  • внутрішню;
  • зовнішню.

Внутрішня форма права представлена сукупністю інституційних компонентів – галузей, механізмів законотворчості і застосування норм. Зовнішня форма права – це як раз таки переліки різних джерел норм, перераховані нами вище.

Що таке правова форма?
Поняття правової форми трактується по-різному. Так, наприклад, термін «правова форма» може розглядатися в контексті:

  • бюджету держави;
  • юридичного статусу господарюючого суб’єкта ( «організаційно-правова форма»);
  • діяльності держави.

Відносно правової форми бюджету – тут вживання даного терміна дозволяє простежити те, яким чином фінансовий план держави набуває юридичну силу, за рахунок яких правових механізмів. Основна правова форма бюджету РФ – федеральний закон. На нижчих рівнях фінансові плани можуть прийматися у вигляді регіональних законів і муніципальних нормативних актів. В даному контексті поняття «правової форми» вельми наближене до суті зовнішньої форми права (представленої, як ми зазначили вище, сукупністю різних джерел норм).

Відносно юридичного статусу господарюючого суб’єкта розглянутий термін найчастіше вживається у словосполученні «організаційно-правова форма» і може відповідати таким статусам, як:

  • фіз особа;
  • ІП;
  • юридична особа.

Правова форма може характеризувати діяльність держави. У сучасних країнах вона найчастіше пов’язана:

  • з виданням, виконанням законів;
  • з судочинством;
  • із здійсненням контролю над виконанням законів особами, на яких поширюється їх дія.

Різниця між формою права і правовою формою
Головна відмінність форми права від правової форми полягає в тому, що перший термін відповідає різним елементам інституту права, а другий – відображає різні механізми функціонування відповідного інституту. Форма права – це умови створення регулюючих норм і користування ними, а правова форма – це практичні механізми створення відповідних норм і користування ними.

Посилання на основну публікацію