Чим відрізняється філософія від міфології та релігії

Підставою для зіставлення філософії, міфології та релігії служить те, що вони є особливими формами суспільної свідомості, що відображають духовні, культурні та світоглядні аспекти в осмисленні людської сутності, природи речей і законів буття. Ці аспекти по-різному проявляються в релігійних і філософських вченнях, корені в індоєвропейську і східну міфологію.

Що таке філософія, міфологія і релігія
Міфологія – особлива образно-епічна форма осягнення світу, що виникає в ранній період розвитку суспільних відносин у більшості народностей і етнічних груп. У стародавніх міфах картина світобудови поєднує в собі реальність і вигадка, знання та вірування, природне і надприродне, думку і емоційне сприйняття дійсності.

Релігія – упорядкована система поглядів і переконань, заснована на вірі в вищий розум і божественне духовне начало, яким підпорядкована людське життя і все, що відбувається на землі. Релігійні уявлення формуються на певному етапі становлення громадських укладів і завжди співвідносяться з їх ієрархічною структурою.

Філософія – вища форма суспільної свідомості, що виявляється в інтелектуальній і духовній діяльності, спрямованої на постановку і аналіз світоглядних питань. Філософські вчення, школи та напрямки складаються на основі практичного досвіду і глибокого осмислення закономірностей розвитку матеріального і нематеріального світу.

Порівняння філософії, міфології та релігії
У чому ж різниця між філософією, міфологією і релігією?

У міфології відбивається безпосереднє, засноване на емпіричному досвіді колективне мислення, націлене на визначення місця людини в світі природи. У міфах йому відводиться скромна роль виконавця волі богів, що уособлюють могутні сили неба, землі і водної стихії.

Поетика міфів будується на алегоричних образах і метафорах, що мають багатозначне тлумачення. Їх епічна форма представляє світ в узагальненому вигляді, як даність, що не вимагає пояснення.

Наявність містичних уявлень і неможливість виділити в них предмет пізнання аж ніяк не применшує значення міфології як потужного пласта духовної культури. Саме на її грунті розвинулося філософське мислення, в центрі уваги якого виявилися людина, її почуття, мова, мораль, творчість, закономірності історичних процесів і природних явищ.

Праці давньогрецьких філософів Піфагора, Платона і Аристотеля стали початком розвитку філософії як науки. Її головні напрями визначаються як онтологія – вчення про буття, гносеологія – вчення про пізнання, логіка – вчення про форми мислення і естетика – вчення про гармонійний будову світу.

Релігія відрізняється від філософії тим, що пояснює буття не з точки зору його пізнаваності і саморозвитку, а як прояв волі вищого божества, незбагненного для людської свідомості. Якщо філософії притаманні логічний аналіз, узагальнення, аргументовані докази і висновки, релігія заснована на беззастережній вірі. Релігійна свідомість проявляється на ідеологічному рівні – у теології, етики, теософських доктринах церкви, і на рівні психологічному – як стереотип поведінки і емоційних станів віруючих. Соціально значущою формою релігії є культ, в якому складається та затверджується система етичних ідеалів і ритуальних дій.

відмінність філософії від міфології та релігії полягає в наступному:
Міфологія відтворює образну картину світу. У релігії уявлення про світобудову формуються на основі віри. Змістом філософії є науково обгрунтовані світоглядні концепції.
У центрі уваги міфології та релігії – боги. Увага філософії зосереджено на людині.
У міфології та релігії ігнорується здатність людини до пізнання. Суть філософії – у пізнанні і поясненні життя у всіх її проявах.
Міфологія – колективне народна творчість. Релігія – система поглядів і форма управління людською свідомістю. Філософія – гуманітарна наука.

...
ПОДІЛИТИСЯ: