Чим відрізняється диявол від сатани?

Концентроване зло в авраамічних релігіях носить назву «сатана». Цим словом позначають головного противника небесних сил, постійно штовхає людину на шлях гріха. Нерідко в цьому ж сенсі використовується термін «диявол». Але ось наскільки ці слова є взаємозамінними? Розберемося більш детально, чим відрізняється диявол від сатани і чи є якісь семантичні нюанси, що дозволяють відрізняти їх один від одного.

Диявол

Слово це за походженням давньогрецьке (διάβολος), спочатку вимовлялося як «діаволос» або «діаболос» і означало «наклепник». У християнській релігійній традиції вважається, що цей антагоніст Бога спокушає людину зі шляху істинного за допомогою обману, в якому він надзвичайно досвідчений. Для обману використовується вплив на різні людські пороки, особливо якщо людина не працює над їх усуненням. У різних християнських течіях поняття диявола трактується дещо по-різному.

В одних він вважається ангелом, повсталим проти волі Бога. Диявол ненавидить все творіння Господа (в першу чергу людей) і постійно прагне затвердити свою волю над ними. В інших він – втілення людських вад, то є щось на зразок неперсоніфікованого зла. Хоча, по суті, різниця невелика, навіть можна сказати, трактування практично ідентичні: і в тому і в іншому випадку диявол – це щось дуже погане, з чим (або з ким) краще не зв’язуватися і взагалі не зустрічатися.

Сатана

Слово «сатана» за походженням арамійське. Арамейські мови відносяться до групи семітських мов, і на одному з них говорили в Юдеї за часів Ісуса Христа. У перекладі «сатана» означає те ж, що і «диявол», тобто «наклепник, брехун», а також «той, хто заважає». У Біблії Сатана персоніфікований, зокрема, у вигляді Змія, який, переконав Єву з’їсти яблуко з дерева пізнання. Крім цього, в Біблії він також згадується під ім’ям «Левіафан».

Левіафан – древнє семітське (Угаритська) багатоголове морське чудовисько, супутнє морському богу Яму. Він здавна наводив релігійний жах, і не дивно, що родинні Угарита арамеи, до того ж жили по сусідству з ними, «запозичили» образ чудовиська разом з назвою. А стародавні євреї, які сповідують єдинобожжя, ставилися до язичників як до істот нижчого порядку, тому часом використовували їх міфологічні образи для позначення істот, що протистоять Богу. Це не такий вже рідкісний випадок: наприклад, багато дослідників російського фольклору вважають, що Баба-яга спочатку – слов’янська язичницька богиня, яка могла виступати як позитивним, так і негативним персонажем, і тільки з приходом християнства за нею міцно закріпилася недобра слава.

Інші імена

Християнство, утвердившись в Європі, за дві тисячі років сформувало цілу культуру, частиною якої стали історії, розвиваючі або доповнюють традиційні релігійні тексти. Це стосується як народної творчості, так і творів, створених окремими творцями. У зв’язку з цим кількість імен «прабатька зла» (це визначення Конан Дойля, яке він дав у повісті «Собака Баскервілів») сильно збільшилася. Згадаймо деякі з них:

  • Вельзевул ( «повелитель мух»);
  • Люцифер ( «несе світло»);
  • Мефістофель (персонаж німецького народного творчості, використаний Йоганном Вольфгангом Гете в творі «Фауст»);
  • Воланд (ім’я Сатани в романі Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита»).

А в ісламі диявол називається Ібліс або шайтан.

Підводячи підсумок, можна сказати, що слова «сатана» і «диявол» є синонімами. Мало того, в сучасній російській мові існує чимало й інших понять, що позначають ворога роду людського.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Як утворюються хмари?