Бактеріологічна (біологічна) зброя

Бактеріологічна (біологічна) зброя – хвороботворні мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки, рік-КЕТС) і вироблювані ними токсини, призначені для ураження людей, тварин, сільськогосподарських рослин, продуктів харчування, джерел водопостачання, які використовуються за допомогою живих переносників захворювання або у вигляді суспензій і порошків в боєприпасах і бойових приладах із засобами доставки. Відноситься до зброї масового ураження.

До його характерних рис відносять:

1) високу ефективність при використанні навіть в малих дозах;
2) тривалість дії, що вимірюється тижнями і місяцями;
3) наявність інкубаційного (прихованого) періоду дії;
4) труднощі виявлення;
5) дешевизну виробництва;
6) здатність проникати в негерметичні приміщення в разі застосування в вигляді аерозолю.

Виділяють 4 шляхи проникнення патогенних мікробів і токсинів в організм:

1) аерогенної, або респіраторний шлях – з повітрям через дихальні шляхи;
2) аліментарний шлях – через травну систему з їжею і водою;
3) трансмісивний шлях – через шкірні покриви в результаті укусів зараженими кровососущими членистоногими;
4) проникнення через слизові оболонки очей, носа, рота, а також через травмовану шкіру.

Можливі такі способи масового ураження:

1) аерозольний спосіб – зараження приземного шару тропосфери частинками аерозолю шляхом розпилення біологічних засобів;
2) трансмісивний спосіб – розсіювання в районі бажаного зараження штучно заражених кровосисних переносників;
3) диверсійний спосіб – зараження біологічними агентами води і повітря в замкнутих обсягах за допомогою диверсійного спорядження.
Ознаками застосування бактеріологічної зброї можуть бути:
1) скидання з літаків будь-ли-бо предметів, наявність в місцях падіння великої кількості гризунів, комах або кліщів;
2) глухі розриви снарядів (мін) і наявність в місці розриву порошкоподібних речовин або крапель рідини на землі і рослинах;
3) захворювання і падіж тварин, скупчення комах, не характерних для даної місцевості.

У 1364 р татари закидали в фортеця Кафа трупи померлих від чуми людей за допомогою метальних пристосувань.

У 1763 р через зараження віспою ковдри серед індіанців була поширена натуральна віспа.

У Першу світову війну Німеччина намагалася застосувати бактеріологічну зброю шляхом зараження коней збудником сапу.

У Другій світовій війні готувалися застосувати зброю Німеччина і Японія.

У 1952 р засоби застосовані американцями проти Кореї.

Використання зброї заборонено Женевським протоколом (1925) і Конвенцією ООН (1972).

Посилання на основну публікацію