15 фактів про кольори

Приказка «На смак і колір товариша немає» – типовий приклад, як народ коротко і точно формулює постулат, для формулювання якого вченим потрібні десятки, а то і сотні слів.

Дійсно сприйняття кольору суб’єктивно і залежить від безлічі факторів, аж до настрою людини. Не тільки різні люди можуть одну і ту ж забарвлення сприймати по-різному. Навіть колірне сприйняття одного і того ж людини може змінюватися. Довжина світлової хвилі об’єктивна і її можна виміряти. Сприйняття світла виміряти не можна.

Кольорів і відтінків досить багато в природному середовищі, а з розвитком техніки, зокрема, електроніки, хімії та оптики, їх кількість стало практично нескінченним. Однак різноманітність це потрібно хіба що дизайнерам та маркетологам. Переважній більшості населення вистачає знання квітів з дитячої лічилки про мисливця і фазана, та назв ще десятка відтінків. І навіть у цій відносно невеликій гамі можна знайти багато цікавого.

1. Дослідження показали, що практично у всіх існуючих мовах на ранніх етапах розвитку існували всього два слова, що позначають кольори. Умовно кажучи, це були слова «чорний» і «білий». Потім з’явилися позначення кольорів, що складаються з двох слів, які передавали відтінки. Слова, що позначають кольори, з’явилися порівняно пізно, вже на етапі існування писемності. Інший раз це ставить в тупик перекладачів старовинних текстів – іноді слово може позначати два або більше кольорів, а контекст не дозволяє зрозуміти, про який саме кольорі йде мова.

2. Досить добре відомо, що в мовах північних народів є різні найменування відтінків білого кольору або назв забарвлення снігу. Рахунок таким словами іноді йде на десятки. А відомий російський етнограф Володимир Богораз ще в XIX столітті описав побачений їм процес сортування оленячих шкур за кольором. Зрозуміло, що в словнику вченого не було слів, що описують зміну кольору від світлішого до більш темного (він навіть не завжди міг помітити різницю). А сортувальник легко назвав йому більше 20 слів, що позначають кольори шкур.

3. У мові австралійських аборигенів і зараз присутні тільки слова, що позначають чорний і білий колір. Інші кольори позначають, додаючи назви відомих аборигенам мінералів, проте універсальних, закріплених мінералів немає – кожен може використовувати назву будь-якого відповідного за кольором каменю.

4. Українська мова до відносно недавніх часів не міг похвалитися великою кількістю прикметників, що позначають кольори. Приблизно до середини XVII століття їх число не перевищувало 20. Потім стало розвиватися співпраця з європейськими країнами. В Україні з’явилися перші іноземці, їх ставало все більше. Свою роль зіграло і повальне захоплення дворян французькою мовою. Кількість прикметників, що позначають колір, перевищило 100. Однак там, де було потрібно описати колір точно і зрозуміло для всіх, наприклад, в ботаніці, використовувалося обмежена кількість базових слів. Їх зазвичай було 12 – 13. Зараз вважається, що звичайна людина знає до 40 «колірних» прикметників, а всього їх менше 100.

5. Пурпурний колір вважався благородним і навіть імператорським зовсім не через особливої ​​краси – просто барвник був дуже дорогий. Для того, щоб отримати грам барвника, потрібно було зловити і обробити до 10 000 спеціальних молюсків. Тому будь-яка деталь одягу, пофарбована в пурпуровий колір, автоматично демонструвала достаток і статус її власника. Олександр Македонський, розгромивши персів, отримав в якості видобутку кілька тонн пурпурного барвника.

6. За дослідженням назв популярних продуктів і виробів, жителі Росії найохочіше купують товари, в назві яких є слово «золотий». Далі за популярністю йдуть згадки червоного, білого і чорного кольорів. У списку непопулярних квітів з сивим і свинцевим чомусь сусідить смарагдовий.

7. Чорний колір практично у всіх народів асоціюється з чимось нехорошим. Стародавні єгиптяни, схоже, складають єдиний виняток. Вони взагалі ставилися до смерті філософськи, вірячи в вічне життя. Тому і чорний колір був для них цілком звичайним елементом макіяжу, причому як для чоловіків, так і для жінок.

8. Дуже струнку теорію кольору побудував Аристотель. Цей давньогрецький мислитель розписав кольору не тільки по спектру, але і по динаміці. Червоний і жовтий кольори символізують рух від темряви (чорний колір) до світла (білий). Зелений колір позначає рівновагу світла і темряви, а синій тяжіє радше до темряви.

9. У Стародавньому Римі кольору ділилися на чоловічі і жіночі. Мужність що б під цим не розуміли римляни, символізували червоний, білий і блакитний кольори. Жінкам дісталися фарби, що не привертають, на їхню думку, уваги: ​​коричневий, помаранчевий, зелений і жовтий. При цьому цілком допускалося змішання квітів: коричневі тоги для чоловіків або білі шати для весталок.

10. У середньовічних алхіміків існувала своя теорія світла. Основних кольорів, згідно з цією теорією, три: чорний, білий і червоний. Всі інші кольори є проміжними при перетворенні чорного в білий, а білого в червоний. Чорний колір символізує смерть, білий – нове життя, червоний – зрілість нового життя і її готовність до перетворення Всесвіту.

11. Спочатку поняття «Синій панчіх» відносилося до чоловіків, точніше, до одного чоловіка на ім’я Бенджамін Стіллінгфліт. Цей різнобічно обдарована людина був завсідником одного з популярних лондонських салонів XVIII століття і любив поговорити про науку, літературу чи мистецтві в піднесених тонах. Стіллінгфліт принципово, по одному йому відомої причини, носив виключно сині панчохи. Згодом його співрозмовників стали називати «Гурток синьої панчохи». І лише в XIX столітті «синіми панчохами» стали називати жінок, більше піклуються про інтелектуальний розвиток, ніж про зовнішній вигляд.

12. Сприйняття кольорів людським оком як уже було сказано, суб’єктивно. Джон Дальтон, на ім’я якого названа кольорова сліпота, до 26 років не знав, що не сприймає червоний колір. Червоним для нього був блакитний колір. Лише коли Дальтон захопився ботанікою і звернув увагу, що деякі квіти мають різний колір при сонячному і штучному освітленні, він зрозумів, що з його очима щось не так. З п’яти дітей в родині Дальтона колірною сліпотою страждали троє. Після ретельний досліджень виявилося, що при дальтонізмі око не вловлює світлові хвилі певної довжини.

13. Білий колір шкіри іноді може бути вкрай небезпечним для життя. У Танзанії (держава в Східній Африці) народжується непропорційно велика кількість альбіносів – їх там приблизно в 15 разів більше, ніж в середньому на Землі. За місцевими віруваннями, частини тіла альбіносів можуть зцілювати хвороби, тому на білошкірих людей йде справжнє полювання. Особливо жахливим стало положення альбіносів після початку епідемії СНІДу – слух про те, що шматочок альбіноса може позбавити від страшної хвороби відкрив справжнє полювання на білошкірих чорношкірих.

14. «Красна дівиця» – молода незаміжня боязка дівчина, а червоний ліхтар – позначення будинки розпусти. «Синій комірець» – робочий, а «синя панчоха» – освічена жінка, позбавлена ​​жіночності. «Чорнокнижництво» – це чаклунство, а «Чорна книга» – арифметика. Білий голуб – символ миру, а білий прапор – знак капітуляції. У Росії до 1917 року пропонувалося фарбувати державні будівлі в жовтий колір, а повіям видавати «жовті квитки».

15. «Чорний понеділок» – це біржовий крах в США (1987) і дефолту в Росії (1998). «Чорний вівторок» – день початку Великої депресії (1929). «Чорна середовище» – день, коли Джордж Сорос обвалив курс фунта стерлінгів, заробивши 1,5 млрд. Дол. За день (1987). «Чорний четвер» – день, коли радянські винищувачі в небі над Кореєю збили 12 з 21 літака В-29, які вважалися невразливими. Решта 9 «Літаючих фортець» отримали пошкодження (1951). «Чорна п’ятниця» – день початку розпродажів напередодні Різдва. «Чорна субота» – найгостріша фаза Карибської кризи, світ був в хвилинах від ядерної війни (1962). А ось «Чорна неділя» – це всього лише роман Томаса Харріса і фільм за його мотивами.

ПОДІЛИТИСЯ: