Підводний ракетний крейсер «Тайфун»

23 вересня 1980 на суднобудівної верфі міста Северодвінську в Біле море була спущений перший підводний ракетний крейсер стратегічного призначення класу « Тайфун» («Акула »). Особливість цього підводного човна – наявність на її борту балістичних ракет, здатних вражати ціль на відстані більше 9000 км. Стріляючи з підводного положення з Північного полюса, ракета « Тайфуна » може вразити цілі на екваторі Землі. Тому цей крейсер справедливо називають стратегічним (по- грецьки « Strateqos » – « полководець »), і ракетним, і підводним, здатним виконувати найважливіші завдання верховного командування.

Коли корпус підводного човна був ще на стапелях, на носі субмарини, нижче ватерлінії, була намальована ошкірена акула, яка обвивала тризуб. І хоча після спуску акула з тризубом зникли під водою і більше їх ніхто не бачив, у народі крейсер вже охрестили « Акулою ». А для екіпажів і перші, і наступних субмарин цього класу була введена особлива нарукавна нашивка із зображенням акули.

Назва ж «Тайфун » цієї підводному човні дали американські експерти. Але навіть для служили на самій човні цю назву до недавнього часу вважалося секретним.

Цей човен стала нашою відповіддю американцям, які в квітні 1979 року спустили на воду першу з човнів нового класу – « Огайо ». Потім последовачі « Мічиган », «Флорида », « Джорджія » та інші.

Наш « Тайфун» був гідною відповіддю американцям. І не тільки тому, що сама по собі субмарина була унікальна. Сама по собі вона була лише одним з компонентів грандіозної програми з тією ж назвою. Програма ця планувала небувало широкий розмах військово -морського будівництва в нашій країні.

На Півночі, по всьому узбережжю Баренцева і Білого морів, будувалися спеціальні причали, майстерні, склади для зберігання запчастин і механізмів; до них прокладалися автомобільні і залізні дороги. Будувалися і так звані місця навантаження – гігантські споруди, прозвані серед гострих на язик моряків « шибеницями ». На них і справді подвешивались ракети, торпеди та інше обладнання, яке потім вантажилось на борт субмарини.

Проводилися також вибухові роботи для поглиблення фіордів в місцях базування човнів, створювалися в скелях притулку на випадок ядерної атаки ймовірного противника і т.д.

Програма ця, за словами одного з її учасників, капітан- лейтенанта А.І. Склярова, передбачала і небачений раніше розпорядок експлуатації підводних човнів. У Підмосков’ї, в місті Обнінськ, будувався за цією програмою спеціальний навчальний центр.

Плюс до нього – житло, дитячі садки, школи, медичні установи. У цьому центрі, змінюючи один одного, повинні були проходити підготовку екіпажі підводників.

Для кожного підводного крейсера передбачалося мати аж три екіпажу: два бойових – для несення служби в море і один технічний – для усунення несправностей, поточного ремонту та підготовки атомохода до нового походу.

Режим роботи екіпажів мав бути таким. Перший бойовий екіпаж знаходиться два- три місяці в морі на бойовому чергуванні, під час якого на борту неминуче накопичуються якісь несправності. По приході на базу корабель надходить у розпорядження технічного екіпажу, якому передаються всі дефектні відомості. Сам же бойовий екіпаж тим часом відбуває в аеропорт, де вантажиться спеціально замовлений літак і відбуває в Підмосков’ї. Звідси, забравши свої сім’ї, все убувають у відпустки в різні кінці країни.

До того часу другого бойової екіпаж, засмаглий, відпочив і навіть стомлений від сімейного затишку, злітається разом з сім’ями з усіх кінців країни в Обнінськ. Тут підводників – для освіження пам’яті і навичок – ганяють по всіх тренажерів, вони здають заліки та, підтвердивши свою кваліфікацію, летять з речами зворотним спецрейсом до Мурманська. З аеропорту екіпаж прибуває спецавтобусом прямо до пірсу – до трапу свого крейсера, вже повністю готового до нового бойового походу. Приймають у технічного екіпажу човен, прибирають трап, і корабель іде на бойову службу, керований другим бойовим екіпажем.

Потім весь процес, по ідеї, повторюється знову і знову.

Але, як кажуть, гладко було на папері. Труднощі почалися вже при проектуванні, коли постало питання про ракетне озброєння. Американці оснащують свої субмарини ракетами на твердому паливі, які менш примхливі в обслуговуванні, ніж рідинні. У нас же довгий час таких ракет не було. А коли з’явилася перша вітчизняна морська балістична ракета на твердому паливі Р- 31, виявилося, що вмістити її в ту ж ракетну шахту, де раніше містилася рідинна, не можна – габарити не ті.

Завдяки вітчизняним технологіям 70 – 80 -х років XX століття така ракета виявилася не компактней, як можна було б очікувати, а великих розмірів і ваги зброї. Плюс до того масогабаритні характеристики нового радіоелектронного обладнання, що збільшилися в порівнянні з приладами попереднього комплексу в 2,5-4 рази.

У підсумку довелося проектувати оригінальний, що не має світових аналогів тип підводного човна з двома міцними корпусами, розташованими паралельно (своєрідний « підводний катамаран »). Крім того, подібна « сплющена » у вертикальній площині форма корабля диктувалася обмеженнями за осадкою в районі Северодвінську суднобудівного заводу і ремонтних баз Північного флоту, а також технологічними міркуваннями – потрібно було забезпечити можливість одночасної споруди двох кораблів на одній стапельного « нитці»; так начебто виходило зручніше і дешевше.

Однак навіть самі конструктори визнають, що обрана схема була значною мірою вимушеною, далеко не оптимальною. Це, до речі, призвело до того, що іноді підводного човна 941- го проекту називають ще й « водовози ».

У той же час, як кажуть, немає лиха без добра – вона дозволила підвищити живучість важкого підводного крейсера за рахунок рознесення енергетичної установки по автономним відсіках у двох роздільних міцних корпусах (це поліпшило вибухо-і пожаробе – пеки, (видаливши ракетні шахти з міцного корпусу), а також розміщення торпедного відсіку і головного командного поста в ізольованих міцних модулях.

У перекладі з технічної мови на буденний це означає наступне. Щоб розмістити все озброєння та обладнання, конструкторам довелося створити такий собі підводний катамаран. Два міцних циліндричних корпусу об’єднуються між собою трьома поперечними переходами – в носі, посередині і на кормі. Між корпусами розміщені пускові шахти ракет і деяке інше обладнання. А зверху все прикриті легким обтічним корпусом, за формою змахує на приплюснутий хлібний батон гулліверовскіх розмірів.

Таким чином, виходить, що в одному загальному легкому корпусі розміщені як би два човни. На практиці їх зазвичай іменують «лівий борт » і «правий борт », маючи на увазі при цьому ліву і праву циліндричну сигару цілком. У цих міцних сигарах – бортах все дублировано: реактори, турбіни, всі механізми і навіть каюти.

І якщо навіть в одній половині відмовить раптом все обладнання, то інша дозволить повністю виконати бойове завдання і повернутися в базу. Адже і всіх фахівців в команді теж є точно по парі, і називають їх фахівцями правого і лівого бортів.

Щоб розрізняти правий і лівий борти, прийнято нумерувати все, що знаходиться зліва, парними числами, а все, що праворуч, – непарними.

Між легким зовнішнім і міцним внутрішнім корпусами залишається досить великий простір, де розміщені цистерни занурення, всякі ємності і взагалі все те, що можна не захищати від високого тиску і дії морської води. І контейнери з ракетами теж розміщені у « Тайфуна » у просторі між бортами -в передній частині човна, перед рубкою. У результаті вийшло, що « Тайфун» – єдиний з підводних ракетоносців, у якого ракети розташовані попереду рубки. Інші субмарини як би « тягнуть » ракети за собою, а « Тайфун » свої ракети « штовхає » поперед себе.

Прізвище ж « водовоз » ось звідки. При зануренні весь простір між бортами заповнюється забортної водою, і всю цю масу води човен розганяє і тягне разом з собою. Що, зрештою, підвищує загальну масу і негативно позначається на маневреності човна.

Втім, особливої « вертлявості » від « Тайфуна » ніхто й не вимагав. Головне його завдання – якомога непомітніше доставити в зазначений командуванням район ракети і при необхідності провести їх пуск по заданим цілям.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.