Підсумки Першої світової війни (1914-1918 рр.)

Війна 1914-1918 рр.є одним з двох глобальних і найстрашніших збройних конфліктів в історії людства. Цілих 38 країн боролися за переділ світу, володіння колоніями і ресурсами. Не було жодної великої держави, яка не постраждала від військових дій.

Для Росії підсумки Першої світової війни були важкими: Російська імперія припинила своє існування, країна опинилася в суперечливому становищі.

Вихід з Антанти

Завдяки успішній військовій кампанії 1916 року і успіхам російського Південно-Західного фронту на Волині і в Галичині перед Російською імперією гостро стояло питання про розгром Австро-Угорщини, отримання стратегічного контролю над Дарданеллами і Босфором, а також про можливість взяття Берліна.

Перспектива вибити могутню імперію Франца Йосифа з війни була цілком реальною, оскільки сили австрійської армії після низки поразок сильно виснажилися, і доля держави буквально висіла на волосині.

Домовленостями “Антанти” була затверджена Стратегія весняних бойових дій 1917 року, згідно з якою, було заплановано загальний наступ союзних військ на змучену голодом Німеччину і ослаблену військовим опором Австро-Угорщину.

Перемога була практично в руках «серцевого союзу», проте внутрішньополітичні обставини Росії внесли свої корективи в хід подальших подій. Лютнева революція, зречення Миколи II від престолу, передача влади в руки нового уряду, а потім Жовтневий переворот — основні фактори, що завадили Російській державі вийти з ПМВ переможницею.

1 березня 1917 Петроградським Радою під тиском солдатів був прийнятий знаменитий «наказ № 1», Який свідчив про введення «демократичних» революційних порядків в бойових рядах. Наслідки цього закону були плачевними, тому як привели до повної деморалізації російської армії.

Почалися солдатські повстання і заколоти, розправи над Офіцерами, а також різко впала дисципліна, внаслідок чого збройні сили колись славної Російської імперії втратили боєготовність і згорнули всі наступальні операції.

На тлі революційних політичних подій в Росії склалася система двовладдя. Петроградська Рада прийняла декрети, фактично розпускають змучену російську армію, а тимчасовий уряд тут же заявляло про участь у війні до «переможного кінця». Суперечливі дії цивільної влади та Головного штабу призвели війська до неминучої поразки.

6 липня 1917 року німці перейшли в контрнаступ на південно-західному напрямку. Союзницькі військові угруповання не підтримали російську оборону, тому фронт розвалився, а Росія зазнала величезних втрат (близько 150 000 осіб убитими) і вийшла з «Антанти». Російська імператорська армія фактично остаточно припинила своє існування.

Дипломатична підготовка перемир’я

В результаті “Жовтневого перевороту” влада перейшла в руки більшовиків. Вони поспішно зайнялися підготовкою сепаратних переговорів про перемир’я. Їх головним завданням було – вивести країну з війни, попри те, що формально російська армія ще влітку перестала брати участь у військових кампаніях.

Становище Берліна погіршувалося буквально з кожним днем, наступ захлинувся, почався голод і бунти, тому уряд Вільгельма бачив єдиний варіант порятунку — укладення сепаратної угоди на сході, тобто з Росією.

Ще 26 жовтня після затвердження «Декрету про мир» депутатські делегації на З’їзді рад прийняли рішення запропонувати переговори, перш за все — Німеччині. Німецькі дипломати погодилися, і 20 листопада 1917 року в Брест-Литовську відбулася зустріч представників, які повинні були домовитися про припинення бойових дій. Розпочався перший етап обговорень.

Цілі більшовиків зводилися до виходу з війни практично за всяку ціну. А ось Берлін поставив дві умови:

  • Звільнення 2 мільйонів німецьких солдатів і офіцерів з російського полону.
  • Отримання продовольства з українських територій.

Більшовицька дипломатична делегація на чолі з Л.Д. Троцьким відкинула ці вимоги і покинула місце переговорів. У відповідь на відмову виконати такі важливі для кайзера Вільгельма умови німці пішли в наступ по всій лінії східного фронту.

Очевидно, що такий невдалий результат дипломатичної місії для Росії був неприйнятний і ставив під удар подальшу долю країни. Вперше в історії колишня імперія зіткнулася з унікальною ситуацією, а саме: зазнала поразки від сторони, що програла, якою в результаті з’явилася Німеччина.

На другому етапі переговорів російську дипломатичну групу очолили Л.Б. Каменєв і А. а. Іоффе. Цього разу німецька сторона запропонувала хитку формулу: «Мир без анексій і контрибуцій».

Одночасно більшовикам натякнули на необхідність самовизначення націй. Важливу роль відіграли представники незалежної України. Таким чином, вже в грудні 1917 року було зрозуміло, що результатом війни для нової Росії стане втрата Литви, Польщі, Латвії та Закавказзя.

Сепаратне перемир’я дипломатам вдалося підписати 4 грудня 1917 року, воно було тимчасовим і перекреслювало всі перемоги, здобуті ціною неймовірних військових зусиль і втрат.

Брестський мирний договір

Третій раунд переговорів припав на лютий 1918 року. Важливе значення мало взяття Червоною Армією Києва. Однак Україна встигла укласти союзний пакт з Німеччиною, згідно з яким, забезпечила німецьке угруповання військ продовольством. Більшовицьким загонам довелося залишити щойно захоплену українську столицю. Це означало, що РРФСР вже не зможе добути мир без контрибуцій і анексій.

В результаті довгих дипломатичних суперечок німецька сторона висунула досить жорсткі вимоги, серед яких були два ключових пункти:

  • Контрибуція розміром в шість мільярдів німецьких марок золотом.
  • Відчуження неокупованої Прибалтики.

Л. Д. Троцький не міг піти на поводі у німців, тому вдався до хитрості, проголосивши його знамениту ноту: “ні миру! Ні війни”» Ситуація з виходом Росії з театру військових дій знову повисла в повітрі. Очевидно, що вирішено було чекати ультиматуму від німецького кайзера.

Радянській владі вдалося виграти час, але лідери нової держави розуміли, що відсутність миру з Німеччиною може привести до сумних підсумків і ставить під загрозу не тільки територіальну цілісність, але існування країни.

3 березня 1918 року дипломатична місія в новому складі зважилася на підписання Брест-Литовського мирного договору між щойно з’явилася Радянською Росією і Центральними державами, до складу яких входили Німеччина, єдина Австро-Угорщина, Болгарія і Туреччина. Ця угода ознаменувала остаточну поразку і офіційний вихід Росії з кривавої бійні.

Зобов’язання РРФСР за умовами Брестського миру:

  • Відторгнення Прибалтики, Великого князівства Фінляндського і Закавказзя.
  • Визнання незалежності України.
  • Демобілізація армії.
  • Передача Чорноморського флоту Центральним державам.
  • Виплата репарацій у розмірі 6 мільярдів німецьких марок і 500 мільйонів золотих рублів.
  • Припинення революційної пропаганди на території Австро-Угорщини та Болгарії.

Таким чином, російська сторона була змушена підписати Брестський мир на умовах, охарактеризувати які можна тільки як найважчі.

Наслідки війни

Жовтневий переворот, що привів до влади більшовиків на чолі з В. і. Леніним

Для російської держави значення Першої світової війни було вкрай велике. Протистояння найбільших держав у боротьбі за ресурси і переділ світопорядку послужили каталогізатором для Лютневої революції, що розгромила царський політичний лад, і для жовтневого перевороту, що привів до влади більшовиків на чолі з В.і. Леніним.

Новий уряд відразу ж пообіцяла вивести російську армію з військових дій і затвердити мир, який був можливий для всіх народів, але не вийшло. Величезні території, що колись належали Російській імперії, опинилися у ворожій окупації. У надії врятувати своє сумне становище в ПМВ німці нещадно розкрадали Прибалтику і Україну, і, здавалося, розграбування ніколи не зможе закінчитися.

Втрати нашої країни були катастрофічними:

  • 1 мільйон 159 тисяч загиблих солдатів і офіцерів.
  • Близько 4 мільйонів поранених.
  • 365 тисяч осіб мирного населення.
  • Чверть усіх територій.
  • Майже вся вугільна і металургійна промисловість.

Після поразки Росія виявилася буквально роздробленою, а потім спалахнула громадянська війна, почався голод і справжній кривавий хаос. Іноземна військова інтервенція тривала аж до 1922 року.

28 червня 1919 року на міжнародній конференції, що проходила в Парижі, був підписаний Версальський мирний договір, який ознаменував офіційне завершення Першої світової війни і підтвердив військову поразку Німеччини.

За підсумками паризької зустрічі провідними державами були позначені умови розділу територій і розмір збитку, нанесеного країнам-переможницям: Англії, Франції, США, Італії та Японії. Англійський військовий історик, учасник і очевидець бойових дій великого протистояння Антанти і Троїстого союзу Г.Б. Ліддео-Гарт в дослідженні, присвяченому підсумками світової війни, коротко зазначив: «Росія пожертвувала собою заради союзників, і несправедливо забувати, що союзники є за це неоплатними боржниками Росії».

Однак російська сторона, попри більш ніж значний внесок у перемогу за 1914-1916 рр.., за Версальським договором нічого не отримала, навіть на пом’якшення умов Брестського миру і зниження розміру репарацій перемогли держави не погодилися, затвердивши один з найбільших прикладів історичної несправедливості.

Посилання на основну публікацію