Атональність

Атональність – конструктивне стан музичної тканини, не допускає припущення (= екстраполяцію 10) якої-небудь дії, поведінки тих чи інших своїх складових елементів, а також оцінку, визначення характеру їх взаємозалежності, у тому числі: її окремих тонів, інтервалів, співзвуч, тривалостей , динамічних відтінків та ін., а також різних груп, залишених з цих елементів. Спочатку у вітчизняній теоретичній літературі слово «атональность» використовувалося як терміна, що характеризує будь звуковисотні явища, пов’язані з поваленням класичного тонального порядку. При цьому, сам по собі, цей термін ніяк не характеризував би такі явища (тобто не давав їм пояснення) в сенсі специфіки їх конструктивного змісту, тобто був виключно негативним. Надалі він став застосовуватися в з’єднанні з поняттями, що вказують на певні принципи звуковисотного листи, діючими в тій чи іншій композиції. Напр., «Додекафонію атональность», «серійна атональность», «вільна атональность», «організована атональность», «модальна атональность». Зміст терміна «атональность» в окремих гармонійних ситуаціях сучасної музичної практики може бути також пов’язане з тими проявами тонального мислення, які отримали сьогодні визначення, насамперед, у вигляді «знятої тональності», а також частково з «паряться» і «пухкої», а також з такими гармонійними структурами, формули взаємин звукових елементів яких в наші дні опинилися в розряді «інтонаційно-забутих», що не піддаються тональної екстраполяції, або, іншими словами, вже неорганізованими, а хаотичними.
Становлення атональності як форми музичного мислення, провідним конструктивним принципом якої стає уникнення чи емансипація від багатьох тональних формул музичної мови 18-19 століть відбувається на рубежі 19 і 20 століть, а також пошук принципово нових форм звуковисотного відносин, пов’язане з творчістю композиторів різних національних шкіл і естетичних напрямків (А. Шенберг, А. Веберн, А. Берг, К. Дебюссі, пізній А. Скрябін, Н. Рославец та ін.). Результатом цих пошуків стало відкриття різноманітних в конструктивному і безумовно яскравих і перспективних в художньому відносинах гармонійних явищ, багато з яких вже давно змінили свій «гармонійний статус» у широкому суспільно-музичній свідомості з «атонального» на «новотональний». Серед найбільш характерних технік гармонійного листи, пов’язаних з Атональні провідне місце займають серійна, серіальна, модальна і техніка інтервальних груп (= техніка соінтервалій).

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Домінанта