✅Скульптура романського стилю

Романське образотворче мистецтво, розквіт якого належить до XII ст., являє зразки великого благородства і тонкого художнього смаку. Насамперед – це твори скульптурної декоративної пластики. Після довгої перерви починає відроджуватися кругла скульптура, знехтувана ранньої християнської церквою через чисто зовнішньої схожості з язичницькими ідолами.

У рельєфах романських церков відображені людські фігури, позбавлені матеріальності, пропорції фігур нерідко порушені. Особи персонажів гранично узагальнені, в них відсутні портретні характеристики, на перший план висунуті:

  • напружене духовне життя;
  • строгість;
  • іноді і наївність.

Ретельно опрацьовані складки одягу більше нагадують орнамент і надають одіянню декоративну виразність. Матерія то прилипає до тіла, то майорить, як би підхоплена поривом вітру.

Особливістю романського образотворчого мистецтва стали орнаментальні зображення дивовижних, напівфантастичних істот. На капітелях і біля підніжжя колон, на вікнах, в рельєфах дверей і стін відображені химери (неіснуючі тварини), кентаври, ящери і полуптіци. Диявольські сили язичницького походження з безліччю голів, з рогами, копитами і хвостами, величезні леви, що терзають безпорадних ягнят, зустрічають прихожан вже біля входу в храм.

Бронзові чудовиська чіпко тримають у пащі ручки масивних дверей. Для чого вони тут? Ясно одне: ці чудовиська давали багату поживу уяві середньовічної людини, нагадуючи про прийдешнє відплату за скоєні гріхи.

Зустрічаються серед них і забавні зображення з глузливими гримасами, аж ніяк не страхітливими, а скоріше, потішними. Як бачимо, церква дбала не тільки про те, щоб скульптура, як і живопис, була Біблією для неписьменних, але й вселяла віруючим страх перед загробного життям. Боротьба за піддану пристрастям людську душу між ангелами і сатаною стала улюбленим мотивом романської скульптури.

Найбільшим пам’ятником романського мистецтва є скульптура Королівського порталу собору Нотр-Дам в Шартрі. У творах шартрські майстрів синтезовано все краще, що було досягнуто різними скульптурними школами. Особливо виразна композиція «Христос у славі» на «Королівських вратах» собору.

Образ Христа, спокійно сидить на троні, виконаний урочистості і водночас милосердя.

Перед нами не грізний суддя, жорстокий володар життя і смерті, вирішальний долі людства, а добрий пастир, що благословляє своїх дітей. Прекрасно одухотворене і зосереджене обличчя Спасителя. Розташовані навколо Христа символи євангелістів – ангел, орел, лев і бик – не вселяють страху, навпаки, це вірні учні і помічники Бога.

Рельєфи порталу сповнені динаміки та експресії. Вражає прагнення майстрів підпорядкувати людські фігури архітектурним формам собору. В умовних і подовжених статуях з підкреслено вертикальними лініями драпіровок одягу повторюється ритм стовпів і колон храму. У всьому – необхідний такт і почуття міри. Вони виглядають природно, просто і реалістично. Наївні у своїй первозданній красі, вони водночас таять у собі щось дуже важливе і невисловлене.

Скупі жести (руки за правилами не можна було відривати від тулуба) дивно різноманітні, особи оживлені індивідуальними рисами, в них переданий світ глибоких душевних переживань.

Посилання на основну публікацію