Чому важливо зберігати культурну спадщину

Поняття “культурна спадщина”

Під терміном “культурна спадщина” розуміється сукупність культурних досягнень суспільства, культурно-історичний досвід, який має якесь значення для суспільства і зберігається в соціальній пам’яті. Культурна спадщина – це нев’януча сукупність цінностей, які зберігають свою актуальність поза часом і простором. Культурна спадщина переходить від покоління в покоління, від епохи до епохи. Матеріальні і духовні цінності, створені попередніми поколіннями, несуть в собі важливість не тільки для збереження культурно-історичної пам’яті, а й культурного та природного генофонду країни. Так, для кожної культури надзвичайно важливі народні традиції і спадкоємність, без яких не буде культурного різноманіття світу.

Кожна культура характеризується традиційністю і новаторством. Традиції зберігають унікальне обличчя культури, а новації дозволяють культура розробити.

Поняття культурної спадщини включає в себе також і вироблення традицій, спрямованих на збереження культурної пам’яті.

Класифікація пам’яток культурної спадщини

Сьогодні завдяки науковій розробці проблеми культурної спадщини виведена класифікація пам’яток культурної спадщини. Серед пам’яток культурної спадщини виділяються:

  • матеріальні пам’ятки;
  • духовні пам’ятники.

До матеріальних пам’яток належать об’єкти архітектури, історії, містобудування, археології, монументального мистецтва, природи і так далі, які несуть в собі культурно-історичну цінність.

До духовним пам’ятників відносяться вірування, звичаї та обряди, форми народного художнього мистецтва, народні ремесла, різні форми господарської діяльності, традиції, технології та інше.

Культурна спадщина як проблема державного рівня

Термін «культурну спадщину» з’явився відносно недавно. Даний термін активно вживається в документах російського і міжнародного законодавства. Але його поширення відзначається не тільки в спеціалізованій сфері, але і в повсякденному спілкуванні. Цей факт свідчить про те, що сьогодні суспільство усвідомило всю важливість проблеми збереження культурної спадщини. Сьогодні формується системний підхід до світової культури, культурних цінностей і охорони навколишнього середовища.

В рамках проблеми культурної спадщини піднімаються численні дискусії, які мають у своїй основі декілька ідейно-теоретичних напрямків. Одне з таких ідейно-теоретичних течій передбачає специфічне ставлення до спадщини, що втілюється в постійній підтримці і освоєнні культурного досвіду минулих поколінь. Будь-які наукові дослідження, професійні вивчення культури минулого, ґрунтовні описи минулих досягнень гідні визнання в науковому світі і на міжнародній арені, за допомогою чого і знаходиться сенс досягнутого. Всілякі премії і нагороди, грамоти і дипломи дослідників культурної спадщини служать наочним підтвердженням безперервного процесу засвоєння минулого.

Охорона і освоєння культурної спадщини – це завдання входить в число пріоритетних завдань державної політики всіх культурно розвинених країн. На державному рівні створюються і підтримуються музеї, бібліотеки, архіви, фінансуються приватні проекти, спрямовані на збереження і транслювання культурної спадщини. Також державою організовуються всілякі зони охорони культурної спадщини, культурні заходи, народні свята, виставки та інше за допомогою діяльності різних громадських організацій. Найвідомішою і значною такої організацій є ЮНЕСКО.

Таким чином, цінності і смисли минулого і все те, що залишено нам минулими поколіннями, органічно включено в нову культуру. І вже в новій культурі шляхом переосмислення, трансформації народжується щось нове, значуще, але суто національне і унікальне. Найважливіше і цінне з цього надалі також знайде безсмертність і буде передаватися від епохи до епохи, і, можливо, вийде за рамки національного надбання, що буде забуто.

Значення збереження культурної спадщини

Цінності і смисли минулого повинні зберігатися і постійно транслюватися, щоб кожне нове покоління могло жити і культурно розвиватися.

Сьогодні необхідно не тільки зберігати культурну спадщину, а й відновлювати. Це стосується тих форм традиційної народної творчості, які або повністю втрачені, або напівзабутих. Така проблема спостерігається в країнах (Росія не є винятком), де соціокультурна політика орієнтована на новаторство і нововведення. Яскравим прикладом тому може служити західна культура, де кожна культурна епоха будувалася на зламі і забутті культурних досягнень минулого. Росія в цьому сенсі не є винятком. Для нашої країни це характерно в меншій мірі, але різка зміна політичних режимів також сприяла порушенню культурної спадкоємності. Менш схильні до цього країни зі східним типом культури, так як на Сході особлива увага приділяється традиціям.

Культурні традиції – це фундамент, на якому може існувати і розвиватися суспільство. Культурна спадщина, яке безперервно переходить з покоління в покоління і зберігається протягом тривалого часу становить основу культури нації, її самобутність і унікальність.

Але культурна спадщина – це не тільки певний національне надбання. Значення культурної спадщини набагато ширше і мислиться як загальнолюдська пам’ять, сховище накопиченого поколіннями і упорядкованого досвіду.

У висновку слід сказати, що культурна спадщина це не тільки національний культурний досвід. Це головний спосіб існування культури. Кожна людина за все своє життя може освоїти і перевести в свій внутрішній світ лише малу частку від усього обсягу культурного надбання планети. Після нього культурну спадщину залишається для інших поколінь, звідки вони також черпають смисли, ідеї, цінності, необхідні їм для повноцінного життя. Тому культурна спадщина – це надбання всіх людей, всього людського роду, яке необхідно зберегти. Збереження культурної спадщини – це природно і необхідно, як збереження природи.

ПОДІЛИТИСЯ: