Архітектура Північного Відродження

Під терміном «Північне Відродження» розуміють епоху Відродження в Північній частині Європи або, в більш загальному розумінні, – у всій Європі, за винятком Італії. У кожній європейській країні Відродження мало свої специфічні особливості.

Відмінності Північного Відродження від Італійського

Розвиток гуманістичної складової світського світогляду послужило поштовхом до розвитку італійського Ренесансу. Причиною цього є те, що культурна та інтелектуальна життя в країні грунтувалася на результатах схоластичної науки – нового інтересу до античної культури і прояви самосвідомості особистості. Примітно, що італійський Ренесанс практично не вплинув на розвиток архітектури в інших європейських країнах до другої половини XV століття, і лише тільки на початку XVI століття цей архітектурний стиль став поширюватися в Європі.

Варто відзначити, що ідеї релігійного оновлення в Північній Європі в цей час тільки починають зароджуватися і активно процвітає мистецтво зрілої готики. У північних країнах Європи менший вплив приділялася впливу античності, архітектори переважно надихалися натуралізмом деталей.

Тут важливим ідеологічним поштовхом послужили події Реформації – широкого релігійного та суспільно-політичного руху в Західній і Центральній Європі XVI-початку XVII століть, яке було направлено на реформи католицьких засад в християнстві відповідно до Біблії.

Резюмуючи основні аспекти вищевикладеного можна відзначити такі відмінності Північного Відродження від Італійського як:

  • розвиток елементів світського гуманістичного світогляду;
  • розвиток ідей релігійного «оновлення».

Відродження в Німеччині і Франції

У німецькій архітектурі епохи Північного Відродження декор запозичений від ломбардного і венеціанського Раннього Ренесансу. Спочатку фасади будівель того часу облицьовуються такими елементами, а пізніше і зали ратуш і церков заповнюються виробами з каменю та дерева в античній манері. У зовнішньому і внутрішньому декорі більшості будівель цього періоду був застосований орнамент. У таких містах, як Нюрнберг, Аутсбург і Галле першими починають застосовуватися основні принципи Відродження. Вони мають багато спільного з традиціями готичної архітектури, для них характерна витонченість та вибагливість.

Варто зауважити, що у багатьох спорудах Німеччини того часу взагалі неможливо чітко відокремити готику від пізніших напрямків в архітектурі. Наприклад, один з найвидатніших соборів католицької церкви в Кельні (початий будуватися в 1248 році і вдосконалюється донині) має риси різних архітектурних епох. А ось північну і східну частини замку Гейдельберг можна охарактеризувати як найбільш значущі і характерні споруди часів німецького Північного Відродження.

Що ж стосується Франції, то початок французького Відродження можна віднести до середини XV століття. Це сталося в результаті частих походів французьких королів в Італію, де правителів знайомили з італійським мистецтвом. Такі події призводять до того, що до кінця XV століття у французькій архітектурі простежується рішучий розрив з готичними традиціями, популярними там раніше. Далі, протягом усього XVI століття ренесанс активно поширюється у Франції. До раннього і зрілого Відродження можна віднести такі знамениті споруди, як:

  • замок Блуа – одна з улюблених резиденцій королів;
  • замок Шамбор – велике спорудження Європи епохи Північного Відродження;

Зв’язок з італійської готикою

Готична напруженість в спорудах Північного Відродження простежується досить чітко. Це додає будівлям Північної Європи неповторну самобутність і виражається в застосуванні готичних традицій укупі з італійськими настроями.

В кінці XIV століття в Бургундії, що була тоді центром лицарського готичного мистецтва почав проявлятися інтерес до індивідуальності людини, до його оточенню – інтер’єру, пейзажу і натюрморту. Такі особистості, як Анрі Бельшоз, Жан Малуеля, Клаус Слютер, будучи художниками і скульпторами підготували грунт для розвитку реалізму в Нідерландах і Франції. У свою чергу художники нідерландського Відродження, такі як Ян ван Ейк, Робер Кампен, Петрус Сайту, не прагнули раціоналістичного усвідомлення загальних закономірностей буття, вони були далекі від захоплення античною культурою і науково-теоретичних інтересів.

Архітектура в Нідерландах, як і в інших країнах Північного Відродження в XV столітті мала готичний вигляд в традиційних формах, однак пізні запозичення в Італії стійко-балкової ордерної системи в кінцевому підсумку призводять до вироблення самобутнього місцевого стилю, де ордер виступає переважно декоративною частиною будівлі. В такому дусі будувалися будівлі різного призначення – від ратуш до приміщень гільдій і житлових будинків, що мають вузькі фасади і високі фронтони.

Розквіт мистецтва Північного Відродження Німеччини був найбільш драматичним і більш короткочасним, ніж в інших Європейських країнах. Тут з XV століття починають повільно проявлятися світські життєстверджуючі риси в живопису, це можна спостерігати у творчості Лукаса Мозера і Мартіна Шонгауера, які увібрали в себе вплив як Нідерландів, так і Італії. Німецьке Відродження характеризується досить яскравим сплеском творчої енергії в кінці V – початку XVI століть. Воно відрізняється складним сплетінням форм старої і нової архітектури, національного і італійського, світського і релігійного, а також ідей Реформації і гуманізму.

В цілому, релігійні війни, боротьба з католицькою церквою – Реформація, різного роду військові зіткнення, революція в Нідерландах, драматична Столітня війна Франції та Англії, криваві сутички католиків і протестантів у Франції та інші катаклізми тієї епохи явно не сприяли становленню ясних і величних форм Північного відродження в мистецтві, проте його ознаки абсолютно чітко простежуються в європейській архітектурі.

ПОДІЛИТИСЯ: