✅Архітектура італійського Відродження

Прагнення зодчих до відродження класичних античних традицій, створенню світлих і гармонійних споруд, що виражають раціональність, чіткість і ясність, стало характерною особливістю архітектури італійського Відродження.

Водночас це зовсім не означало, що пошуки нових форм були припинені. Навпаки, вони видозмінювалися і варіювалися, що зрештою призвело до створення нового архітектурного стилю.

В епоху Раннього Відродження (XV ст.), коли ще сильні були риси середньовічної готики, основна увага зодчих було зосереджено на розробці центрально-купольних храмових споруд і міських палаців – палаццо.

До початку XVI ст. в архітектуру починають проникати нові ідеї, зачепили головним чином композиції і оформлення фасадів. В якості організуючого і декоративного почала широко використовувалися ордерні елементи і пишний декор.

Саме в цей час в Італії формується велична і монументальна архітектура, що поклала початок архітектурі бароко.

У світову історію архітектури епоха Відродження вписала блискучі імена:

  • Ф. Брунеллескі;
  • Л. Б. Альберті;
  • Д. Браманте;
  • Мікеланджело;
  • Я. Сансовіно;
  • А. Палладіо.
Посилання на основну публікацію