Зв’язок людини і організаційного оточення

Роль і місце моделей взаємодії людини і організації в сучасному менеджменті
визначення

Модель (лат. Modulus – міра, аналог, зразок) – спрощений макет і який-небудь об’єкт, представлений в ідеальному вигляді, і грає функцію основи для подальшого вивчення і побудови реального процесу.

Завдання менеджменту в рамках організації ефективної взаємодії людини і організації полягає в тому, щоб створити якомога більш продуктивні відносини з персоналом, знайти саме такі методи і підходи, які сприятимуть більш результативної роботи. Персонал потрібно заохотити, створити такі умови, при яких у кожного працівника буде бажання працювати плідно і натхненно. Заохочення і покарання в теорії моделей взаємодії розглядаються як дії організації і людини один на одного. При цьому важливу роль відіграє працездатність працівників і їх кваліфікація. Використання таких форм заохочення як безкоштовні обіди, надання медичних послуг, організація відпочинку за рахунок підприємства дозволить підвищити мотивацію працівників.

Багато керівників, рухаючись на шляху до максимального отримання прибутку, вирішення матеріальних і фінансових проблем, оновленню технічної бази забувають про працівників, створюючи їм неможливі для роботи умови. Це занадто ризиковано, так як може призвести до втрат, перш за все, висококваліфікованих працівників. Якщо керівник дійсно зацікавлений в збереженні даного співробітника, він може прийняти рішення про підвищення його заробітної плати відповідно до рівня, на який ця людина претендує.

Для запобігання небажаних втрат працівників від неефективного використання моделі взаємодії організації та людини, на підприємстві доцільно розробити заходи для моніторингу морально – психологічного клімату в колективі, ступеня задоволеності кожного співробітника роботою, умовами праці, відпочинку, задоволеності рівнем зарплати. Для цього найкраще підходять такі методи як опитування, анкетування, бесіди, які можуть бути як груповими, так і індивідуальними. Цінність таких заходів полягає в можливості виявлення співробітників з високим потенціалом і перспективами. Це є позитивним методом стимулювання робочого процесу, так як сприяє кар’єрному росту, зацікавленості працюючих у підвищенні продуктивності праці. Застосування даних методів допомагає вирішити психологічні проблеми в колективі: не кожен може прямо висловити свою думку, а опосередковано це зробити легше. Одним з факторів, який сприяє зменшенню проблем при управлінні людськими ресурсами є систематичний аналіз взаємодій людини і організації персоналу на підприємстві, його планів і проблем.

Модель з позиції організації, що включає в себе індивідуумів

Дана модель має на увазі те, що підприємство надає спонукає і стимулюючий вплив на людину, що взаємодіє з організаційним оточенням. Реакція людського ресурсу на впливу організації трансформується в усвідомлене або неусвідомлене рішення про вчинення певних дій.

Для того щоб правильно сформувати модель успішної взаємодії і нейтралізувати негативний вплив людського фактора в процесі реалізації стратегії розвитку організації, керівництву компанії перш за все необхідно визначитися з цілями, які ставить перед собою підприємство. А вже потім можна розробляти короткострокові і довгострокові завдання команди.

Діяльність людини в рамках організації ґрунтується на тому, що індивідуум має свій мисленням і кваліфікаційним потенціалом. Результати роботи складаються з двох складових. Перша – це те, чого людина досягла реалізуючи свої бажання в досягненні особистих цілей. Друга – це те, що він зробив для організаційного оточення, для організації у відповідь на стимулюючі дії, які організація застосувала по відношенню до нього.

Модель включення людини в організаційне оточення з позицій організації

У цій моделі взаємодії людина виступає як складова частина входу і розглядається в ролі ресурсу організації, який вона в числі інших ресурсів використовує в своїй діяльності.

Для організації поряд з соціальними цілями домінуюче становище займають пріоритети отримання прибутку. Найважливішими показниками ефективності управління людськими ресурсами є позитивні фінансові показники організації, зростання продуктивності праці і т.п.

Проблема підвищення ефективності використання людського капіталу тісно пов’язана з питаннями соціальної нерівності і диференціацією доходів населення. Для отримання якісної освіти людьми з усіх соціальних груп потрібні можливості, які має надавати держава. Висококваліфіковані співробітники повинні мати можливості професійної реалізації на ринку праці з можливістю отримання доходу, що забезпечує їхню перевагу щодо професій, що не вимагають високої кваліфікації.

Посилання на основну публікацію