Вплив внутрішніх факторів на управлінські рішення

Ухвалення управлінських рішень залежить не тільки від особистості особи, яка приймає рішення, а й ситуаційних умов, які впливають на цей процес.

Внутрішні чинники, що впливають на управлінські рішення поділяються на:

  • суб’єктивні;
  • об’єктивні.

Суб’єктивні внутрішні чинники

Ця група чинників визначається специфікою психічних процесів, якостей і станів особи, яка приймає рішення. Тому такі фактори являють собою трирівневу систему (традиційну психічну структуру особистості):

  • Психічні процеси.
  • Психічні стани.
  • Психічні властивості.

Психічні процеси можуть бути пізнавальними, вольовими і емоційними. Особлива роль належить пізнавальним, або когнітивним, процесам: відчуття, пам’ять, сприйняття, мислення, уявлення, увагу і уяву. Окремо існують мотиваційні процеси, які спричиняють спрямованість інтересів, уподобань і домагань особистості і впливають на цільові установки людини.

Психічний стан – це цілісна реакція людини на внутрішні і зовнішні стимули, яка спрямована на досягнення якого-небудь корисного результату. Психічні стани характеризують психічний зміст людей в різні моменти часу.

Психічні властивості можуть бути загальними і індивідуальними. Спільними властивостями є властиві всім людям фундаментальні і типові особливості психіки, а також обмеження індивідуальної можливості в частині зберігання і переробки інформації. Індивідуальними властивостями є переваги і рівень особистісних домагань.

Об’єктивні внутрішні чинники

При прийнятті управлінських рішень будь-якому керівникові необхідно враховувати як зовнішні чинники, так і ситуацію, яка склалася всередині самої організації. Цю ситуацію характеризує набір змінних – внутрішніх факторів, серед яких:

  • цілі організації;
  • організаційна структура;
  • організаційна культура;
  • процеси і ресурси самої організації.

Мета являє собою передбачення у свідомості і думках керівника бажаних результатів майбутніх запланованих дій. Організація функціонує тільки заради досягнення своєї мети, яка направляє її діяльність і визначає зміст кожного управлінського рішення.

Організаційна структура – це сукупність стійких зв’язків, які забезпечують розвиток і функціонування організації як особливої ​​соціальної системи. Структура будь-якої організації складається з чотирьох типів елементів:

  • структурні ланки (орган управління, підрозділ, окремі співробітники);
  • вертикальні і горизонтальні відносини;
  • рівні: вищий, середній, нижчий;
  • штабні та лінійні повноваження.

Поєднання цих елементів і визначає різноманітність структур управління. Процес прийняття управлінського рішення завжди протікає в рамках конкретної організаційної структури, він «не вільний» від структури, що впливає не тільки на вибір способу прийняття рішень, але і на якість цього рішення.

Організаційна культура – найважливіший компонент організації, основа її потенціалу.

Організаційна культура – це система загальних думок, цінностей, норм і правил поведінки в організації.

Організаційні процеси діляться на функціональні процеси і власне процеси управління. Функціональні процеси представляють собою сукупність пов’язаних між собою операцій, які спрямовані на досягнення організаційних цілей. Такими процесами можна назвати: виробництво, фінанси, маркетинг, управління персоналом, інновації. Процеси управління відносять до функцій управління або до сполучною процесам. Функціями управління є функції планування, організації, мотивації і контролю. Кожна функція реалізується за допомогою сполучних процесів: обмін інформацією або прийняття рішень.

Ресурси організації, вступаючи з навколишнього середовища, стають ключовою частиною внутрішнього середовища і являють собою найважливіший фактор, що визначає ступінь її ефективності. Кількість і якість таких ресурсів необхідно завжди враховувати при прийнятті управлінського рішення, щоб воно було не тільки реалістичним, але і забезпечувало б досягнення організацією своїх цілей.

Посилання на основну публікацію