Віртуальні оператори: визначення

Віртуальні оператори або MVNO (Mobile virtual network operator) – це компанії, що надають послуги стільникового зв’язку під власним брендом, але не володіють всім комплексом необхідних для цього технічних засобів. Їм немає необхідності підтримувати інфраструктуру базових станцій, забезпечувати гідне покриття і купувати дорогу ліцензію на використання радіочастотного діапазону, тому що всім цим займається хост-провайдер, а MVNO просто скуповує трафік оптом, а продає в роздріб дорожче, заробляючи таким чином на різниці. За рахунок менших витрат у MVNO є можливість надавати абонентам привабливі тарифні плани, а також працювати з незайнятими ринковими нішами. MVNO орієнтуються не на кінцевих користувачів, а на корпорації, яким пропонують спеціально розроблені пакети сервісів. Щоб займатися мобільним зв’язком, фірмі необов’язково працювати в телекомунікаційній сфері. Найчастіше цією діяльністю займаються авіакомпанії, мережеві магазини, виробники побутової техніки, нафтові і енергетичні корпорації.

Ринок MVNO

 Ринок MVNO розвинений дуже широко. Так, за даними аналітиків Pyramid Research, в США працює 81 оператор MVNO, в Нідерландах – 66, в Німеччині – 54, у Бельгії – 52, у Великобританії – 44, у Франції – 41, в Австралії – 33. Всього ж в світі на кінець 2010 року налічувалося більше 104 мільйонів абонентів віртуальних операторів, що склало приблизно 3,2% від всієї абонентської бази стільникових операторів. В Україні ринок віртуальних операторів в даний час представлений лише кількома командами, послугами яких користуються близько 800 тисяч абонентів.

Принципи створення MVNO в Україні

 Експерти вважають, що створити в Україні віртуального оператора стільникового зв’язку досить складно, і успішними «можуть бути тільки проекти MVNO, що реалізуються на основі брендів масового ринку або мають з ними потужний синергетичний ефект».

Реалізації цього завдання може сприяти проходження декількома принципами. Принцип перший. Чітке розуміння специфіки MVNO

Потенційний оператор, перш за все, повинен розуміти, що буде являти собою його цільова аудиторія, і яким чином будуть реалізовуватися конкурентні переваги, які необхідно запропонувати клієнтам. Починати потрібно з визначення ніші і чіткого позиціонування продукту. І тільки після того, як буде чітке уявлення про ці моменти, можна приступати до технічного втілення проекту.

Принцип другий. Готова клієнтська база

MVNO, як додатковий продукт, необхідно робити для вже існуючої клієнтської бази будь-якого успішного бренду масового ринку. Це може бути відомий банк, велика торгова мережа, інтернет-провайдер, ТВ-канал і т.д.

Принцип третій. Низька ціна на зв’язок Низькі тарифи для кінцевих користувачів – обов’язкова умова для успішного запуску віртуального оператора, тому що клієнти навряд чи захочуть перемикатися на новий бренд без відчутної для себе вигоди. Але в той же час віртуальний оператор повинен отримати знижку на оренду мережі, яка буде не менше 30-40% від середнього рівня тарифів на ринку. В іншому випадку проект виявиться нерентабельним.

Принцип четвертий. Чи не копіювати дії операторів «великої трійки»

Це означає, що MVNO не повинен дозволяти собі витрат на дорогу рекламу, дилерську мережу і т.д. Не слід також забувати про те, що клієнтська база операторів «великої трійки» формувалася роками і буде істотно відрізнятися від аудиторії MVNO, що безсумнівно позначиться на складі трафіку, середньої тривалості розмов і рахунках абонентів. Це необхідно врахувати при бізнес-плануванні.

Принцип п’ятий. Своя мережа збуту

Формування мережі збуту, яка дешевше, ніж у «великого» оператора, – це обов’язкове і здійсненне умова, тому що в цьому випадку вже не потрібно витрачати гроші і час на створення, наприклад, системи дистрибуції SIM-карт.

Принцип шостий. Інтеграція з програмою лояльності

Це принцип передбачає адресну роботу з програмою лояльності основного бізнесу бренду. У цьому випадку споживачі, які залучені до програми лояльності, припустимо, великого супермаркету, повинні не тільки купувати товари за вигідними цінами, але повинні мати можливість отримувати в магазині додаткові послуги – оплачувати рахунки, страховки, кредити. Це можна реалізувати, поєднавши ці можливості з картою лояльності.

Принцип сьомий. Інтеграція з процесом покупки

Цей принцип можна здійснити, надаючи клієнтам, які мають картки лояльності, вигідні та зручні послуги і тарифи, додаткові безкоштовні sms і хвилини, а також можливість конвертувати в них бали лояльності.

ПОДІЛИТИСЯ: