Віддалена робота: визначення

Робота не на роботі

Дистанційна робота – це трудові відносини, які припускають виконання робочих обов’язків найманим співробітником поза офісом роботодавця.

Існує думка, що такі поняття як «фріланс» і «віддалена робота» – ідентичні. Насправді це не так. Дистанційна робота – це поняття набагато ширше і включає в себе кілька трактувань.

Також не слід плутати віддалену роботу і надомну роботу. Останній вид зайнятості – це єдині дистанційні відносини, які регулюються законодавством. У Трудовому кодексі такий вид трудових відносин передбачається для найманих працівників-інвалідів, а також співробітників, які перебувають у декретній відпустці.

Види віддаленої роботи

1) через Интернет.

Передбачає ті ж умови, що і для офісних працівників. Цей висновок трудового договору, запис в трудову книжку, надання роботодавців механізмів, інструментів і матеріалів, необхідних для створення кінцевого продукту, соціальний захист працівника разом з наданням йому лікарняних, вихідних і відпустки.

Під час укладання договору з надомною працівником треба включити в нього такі пункти, які відрізняють надомну роботу від звичайної:

  • – умови і періодичність забезпечення надомника робочими матеріалами;
  • – порядок відшкодування додаткових витрат, які поніс працівник (комунальні платежі, матеріали, куплені за свій рахунок і т.д.);
  • – адреса, за якою працівник постійно виконує свої обов’язки;
  • – умови оплати праці;
  • – пункт про гнучкий графік праці, але з обов’язковим позначенням – скільки саме годин в день або тиждень працівник повинен приділяти виконанню робочих обов’язків, як буде відбуватися звітність за виконану роботу.

2) Дистанційна робота.

Виконання робочих обов’язків не вдома, але і не в головному офісі.

До категорії дистанційних працівників відносяться:

  • – менеджери з продажу, позаштатні кореспонденти;
  • – торговельні, рекламні, страхові агенти;
  • – співробітники регіональних офісів;
  • – водії, сільськогосподарські працівники, кур’єри тощо.

Дистанційні працівники працюють на тих же умовах, що і офісні працівники (трудовий договір, соціальний захист). Різниця тільки в тому, що оплата їх праці найчастіше буває відрядної, а робочий графік хоч і не фіксований, але залежить від різних робочих обставин (робочий день клієнтів і партнерів, терміни здачі роботи і т.д.).

Зазвичай дистанційні співробітники працюють заради кінцевого результату, а кошти, які вони використовують задля досягнення мети, вони вибирають самостійно.

3) Робота за вільним графіком.

Цей спосіб зайнятості передбачає різні схеми робочих відносин: можна проводити в офісі пару годин в день, можна з’являтися там періодично, можна взагалі не з’являтися, а результати праці і звіти пересилати засобами зв’язку.

Працівники за вільним графіком це:

  • – Перекладачі, коректори, редактори, копірайтери.
  • – Творчі працівники.
  • – ІТ-фахівці.
  • – Аналітики, маркетологи, дослідники.
  • – Юристи, психологи, консультанти, рекрутери, репетитори, бізнес-тренери.
  • – Інші фахівці, з якими можна підтримувати зв’язок і контролювати робочий процес віддалено.

4) Фрілансери.

Це єдиний вид працівників, з якими не оформляються довгострокові робочі відносини і з якими співпрацюють на періодичній основі.

Найчастіше фрілансерів залучають для виконання одноразової роботи, а для захисту прав і надання гарантій за краще укладати цивільно-правові договори.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Урбанізм: визначення