Управління конфліктами

Будь-який керівник повинен бути зацікавлений в тому, щоб виник в організації конфлікт якнайшвидше був подоланий. З цим пов’язана і основна задача керівника при управлінні конфліктами – зниження числа бар’єрів, які можуть викликати у співробітників стан фрустрації. Фрустрація – це психологічний стан гнітючого напруги, тривожності, почуття безвиході, відчаю і т.п.

Фред Лютенс рекомендує для вирішення конфлікту: «охолоньте, проаналізуйте ситуацію, поясніть співрозмовнику в чому полягає проблема і залиште співрозмовнику вихід.

Леррі Грейнер рекомендує пройти 6 етапів для вирішення конфлікту:

  • 1) тиск і спонукання;
  • 2) посередництво і переорієнтація уваги;
  • 3) діагностика й усвідомлення;
  • 4) знаходження нового рішення і зобов’язання по його виконанню;
  • 5) експеримент і виявлення;
  • 6) підкріплення і згода.

Поль Лоренс рекомендує використовувати участь працівників в управлінні для здійснення змін.

Дейл Карнегі вивів 12 способів схилити співрозмовника до своєї точки зору:

– Ухилення від суперечки;

– Повага до точки зору противника;

– Визнання своєї неправоти, якщо вона є;

– Показ дружнього ставлення;

– Досягнення розмови по типу «так», «так»;

– Можливість сторонам поступатися в часі висловлювання;

– Переконання в тому, що головна ідея належить усім;

– Спроба встати на місце іншого;

– Прояв співчуття;

– Благородство спонукань;

– Наочний доказ своєї точки зору, безпрецедентність;

– Відсутність боязні кинути виклик.

У теорії менеджменту описано п’ять основних стратегій поведінки людини в конфлікті (одні – фактори попередження конфлікту, інші – його дозволу):

1) змагання і рішення проблем (заохочується, якщо не призводить до дисфункціональним наслідків);

2) співробітництво (компроміс, взаємодія – прийняття іншої точки зору, але не однозначно; визнано одним з найбільш ефективних)

3) самооборона (домінування – примус визнання однієї точки зору будь-якою ціною; ухилення; ослаблення; капітуляція);

4) уникнення конфлікту;

5) пристосування (згладжування шляхом переконання).

Управління конфліктами

Можна уявити стратегії так: виграш-виграш; виграш-програш; програш-виграш; програш-програш.

Тактика поведінки в конфлікті: етап позиційного торгу («прийдіть, панове»); етап розподільного торгу («поділ пирога»). Тактика в себе включає:

– Початкове уточнення позицій, підготовка переговорів;

– Обговорення позицій, ведення переговорів;

– Аналіз результатів переговорів, прийняття рішення.

Це може бути м’який підхід (тактика поступок) і жорсткий підхід (тактика тиску), принциповий підхід (тактика обґрунтувань, об’єктивних критеріїв).

Методи управління конфліктами (структурні, міжособистісні):

1 група:

– Роз’яснення вимог до роботи – найкращий, запобігає дисфункціональних конфлікт;

– Використання координаційних і інтеграційних механізмів (ланцюг команд, нарад) – найпоширеніший;

– Використання системи заохочень (подяк, премій, визнанням або підвищенням по службі) – використовується для уникнення дисфункціональних наслідків;

2 група:

– Творча візуалізація;

– Уявне представлення;

– Автоматичний запис;

3 група:

– Адміністративні (придушення егоїстичних інтересів сторін);

– Психолого-педагогічні (облік психології учасників конфлікту, бесіда з учасниками, прохання про припинення конфлікту, переконання, принципові переговори, психологічні тренінги).

Найкращий метод управління конфліктом – перетворення противника в партнера.

Засоби управління конфліктами:

– Управлінська ієрархія;

– Використання служб здійснюють зв’язок між функціями;

– Міжфункціональні, цільові групи;

– Межотдельские наради.

Так чи інакше, але для управління конфліктом менеджер повинен з’ясувати його причини. При цьому слід пам’ятати:

– Діловий конфлікт предметен і його легше вирішити;

– Міжособистісний дозволяється складніше.

Оскільки наслідками конфлікту може бути стрес (стан напруги, що виникає у людини під впливом різних несприятливих факторів), необхідно знати правила керування ним:

– Усвідомлення наслідків;

– Досягнення впевненості у сприятливому виході зі стресової ситуації;

– Перемикання уваги з ситуації переживання на ситуацію активної дії в області, яка не має фактів нагадування про пережите.

Посилання на основну публікацію