Трудовий договір: визначення

Поняття трудового договору

Трудовий договір (відповідно до Трудового Кодексу України) – це двостороння угода між працівником і роботодавцем, згідно з яким, працівник зобов’язується відповідно до своєї кваліфікації виконувати свої трудові функції і підкорятися правилам внутрішнього розпорядку, а роботодавець зобов’язаний своєчасно оплачувати роботу і створювати нормальні умови для праці відповідно до трудового законодавства і правовим нормативним актам.

На основі укладеного трудового договору між працівником і роботодавцем виникають трудові відносини.

Сфера застосування ТД

Трудовий договір застосовується у всіх сферах трудових відносин, поширюється на всіх учасників угоди, незалежно від форм власності.

Трудовий договір є гарантією виконання зобов’язань, взятих на основі домовленостей між роботодавцями і найманими працівниками.

Після двостороннього підписання він гарантує роботодавцю якісне виконання працівником взятих обов’язків, а працівникові – своєчасну винагороду, не нижчому за передбачений мінімуму, ряд соціальних гарантій і дотримання трудового закону.
У разі невиконання умов служить доказовим матеріалом в судовому розгляді.

З історії питання

Договори найму вперше з’явилися в Українській державі ближче до кінця XIX століття, де окремо регулювався порядок найму робітників на промислові підприємства і на сільські роботи.Перші «Тимчасові правила для найму …» говорили про те, що договір про найм може бути письмовим або словесним.

Спори по словесним договорами теж розглядалися, але тільки при наявності свідків або записи в книзі волосного правління.

У 1870-1876 р.р. Комісією з перегляду законів про наймання працівників були розроблені нові проекти закону, але в результаті обмежилися прийняттям правил про наймання на будівельні, сільські і фабричні роботи.

Вдосконалений закон, що встановлює на основі письмових договорів вільне угоду робітників і роботодавця, був прийнятий в 1886 р У ньому передбачалося одностороннє припинення договору, права сімей та неповнолітніх, відповідальність роботодавця за прийом на роботу без робочої книжки. При наймі сільських робітників складалися договірні листи для наймача і розрахункові – для робітників. Обидва мали юридичну силу судових доказів.

У цей період було дано перше визначення договору найму, з’явилися колективні договори між роботодавцем і колективними спілками, що беруть на себе солідарну відповідальність за своїх членів і їх захист. Договору цього періоду в цілому відповідали духу справедливості того часу, хоча на практиці роботодавці часто диктували свої умови і законно їх оскаржувати було складно.

Подальший розвиток цього законодавства призупинила революція і внесла свої корективи в закон про працю. Було затверджено трудову угоду зі старим змістом, але при цьому всі докази співпраці фіксувалися в трудових книжках, де були записані місце і період роботи і які були основним доказовим документом. Всі інші умови обговорювалися в усній формі, за винятком робіт на закритих підприємствах.

...
ПОДІЛИТИСЯ: