Теорія мотивації Портера-Лоулера є, на сьогоднішній день, однією з найпопулярніших теорій мотивації. Теорія мотивації дозволяє підсилити мотивацію людей в звичайному житті і на роботі. Мотивація, в свою чергу, це спонукання до якого-небудь дії. Тому теорії мотивації – це все наукова база мотивації. Їх ділять на два типи змістовні теорії і процесуальні. Теорія Портера-Лоулера відноситься до процесуальних теорій мотивації.
Теорія мотивації Портера-Лоулера
Сформульована теорія була в 1968 році двома вченими – Лайманом Портером і Едвардом Лоулер. Їх теорія є поєднанням теорії очікування і теорії справедливості.
Теорія Портера і Лоулера включає в себе п’ять основних змінних:
- Витрачені людиною зусилля.
- Сприйняття людиною оточення.
- Отримані результати.
- Винагорода.
- Ступінь задоволеності.
Цінність винагороди визначає ступінь витрачених зусиль. Від винагороди залежить рівень впевненості людини в якості і кількості зусиль, витрати яких повинні привести до певного винагороди. Стає очевидною тісний взаємозв’язок між результатом і винагородою.
Варто звернути увагу, що при досягненні необхідного рівня результативності може привести і до внутрішнього винагороди, а саме:
- підвищення самооцінки;
- підвищення компетентності;
- загальний розвиток особистості;
- самоповагу;
- почуття задоволеності від вирішених завдань.
Також, звичайно, повинно бути і зовнішнє винагороду:
- премія;
- підвищення заробітньої плати;
- кар’єрний ріст;
- визнання;
- похвала від керівника.
Отримані результати залежать від прикладених зусиль, особливостей особистості та здібностей, а також від розуміння своєї ролі в трудовому процесі.
Також результат багато в чому залежить і від ймовірної винагороди. Винагорода часто відображає рівень відповідальності покладеної на працівника.
Теорія Портера-Лоулера спирається на положення теорії справедливості про те, що кожен може мати свою власну оцінку справедливості співвідношення отриманої винагороди, результатів і вкладених зусиль.
Одна з ключових думок теорії є те, що задоволенню веде результативну працю. Ця думка йде в розріз з тим, про що говорили вчені раніше і з тим, що думають менеджери досі. Поки що існує думка, що досягнення високих результатів залежить від рівня задоволення людини, таким чином, вважалося, що чим більше задоволений людина, тим ефективніше він буде працювати. Портер і Лоулер ж прийшли до думки, що саме результативну працю призводить до задоволеності і підвищує результативність працівника.
Подальші дослідження це проблеми тільки підтвердили, що результативність є причиною, а не наслідком найбільшого задоволення. Отже, можна сказати, що теорія П-Л внесла значний вклад в розвиток людських відносин і в розуміння мотивації в цілому.
Портер і Лоулер довели, що мотивація – це не тільки елемент в ланцюжку причинно-наслідкових зв’язків, але ще і показник важливості єднання таких термінів як:
- задоволення;
- винагороду;
- результати;
- здібності;
- зусилля;
- сприйняття.
Вченим вдалося встановити, що якщо в компанії є відповідні умови, то підйом заробітної плати персоналу може призвести до значного зростання продуктивності праці. До відповідним умовам відносять:
- персонал компанії повинен надавати велике значення заробітної плати;
- працівники повинні бачити реальну зв’язок між їх продуктивністю і рівнем заробітної плати;
- працівники повинні бачити, що збільшення продуктивності, призводить до збільшення заробітної плати.
З вище сказаного випливає, що співробітники повинні розуміти взаємозв’язок заробітної плати і витрачених зусиль. Що цікаво, інші дослідження виявили прихильність більшості керівників до оплати праці за кінцевими результатами, при цьому вони компенсують витрачені зусилля виходячи з трудового стажу і проведеного на робочому місці часу, а не з характеристик досягнутих результатів.