Теорії характерних особливостей лідерства

Поведінка лідера в організації

Поведінка лідера в організації розглядається як система соціально значущих, значно усвідомлених, обумовлених різними факторами домінант, власне функціональних характеристик особистості, що виявляються в процесі трудової діяльності з метою досягнення поставлених керівником і особистих цілей.

Лідер в організації може надати як позитивний, так і негативний ефект, який полягає в психологічному впливі на співробітників, які є залежними і співзалежних.

Залежні і співзалежні співробітники

Зовсім співробітники організації становлять чисельну більшість, інше число доповнюють співзалежних співробітники, особистісні характеристики яких змінюються в залежності від зовнішнього середовища і внутрішніх переконань.

Таким чином, лідер, видаючи власну думку за думку більшості або колективу здатний змінювати управлінські рішення або скасовувати їх. Розглянемо цю ситуацію більш детально:

Зовсім співробітники цілком залежать від думки більшості, побоюючись висловлювати власну.

Співзалежні- володіють власною думкою, але згодні з думкою більшості.
Лідер – висловлює власну думку виходячи з ситуації, підкріплюючи його особистим прикладом

Співзалежні співробітники легко змінюють точку зору в залежності від ситуації і виявляють готовність піти за лідером. Залежних співробітників більшість, вони і визначають колективна думка

Прояв анти-лідера в організації

У процесі трудової діяльності, ефективної вважається та діяльність працівника, яка виповнюється якісно з проявом лідерських якостей, не передбачених в рамках обов’язкової діяльності, додаткових зусиль. Така поведінка називається лідерським, але може сформувати анти-лідера в організації.

Класична ситуація теорії лідерства в трудовій діяльності передбачає наявність лідера в керівника, авторитет якого заслужений перед колективом ефективністю менеджменту і швидкістю реакції на складну економічну ситуацію. Якщо даний авторитет підірваний, можливе виникнення антипода в колективі, який впливаючи на громадську думку співробітників може видавати свої цілі за рішення керівництва. Анти-лідер виявляє слабкі сторони керівника і підкріплюючи невдоволення колективу, впроваджує свої судження в виробничий процес. Вплив анти-лідера на колектив руйнує і може привести до часткової або повної втрати авторитету керівника, до відходу співробітників на інші робочі місця, зниження ефективності роботи організації, втрати потенціалу фірми.

Усунення негативного ефекту

Ключовим завданням ефективного менеджера в будь-якій організації є зміцнення авторитету керівника, позицій фірми, прагнення до реалізації поставлених мети і завдань. Усунення руйнівного впливу неформального лідера можливо за умови зміцнення позицій керівника за рахунок психологічних методів, впроваджуваних у виробничий процес. Найбільш ефективним рішенням в даному випадку є передоручення відповідальних завдань неформалу. Стаючи визнаним і затребуваним в рамках виробничого процесу, неформальний лідер прагне проявити провідні якості і виконати завдання якісно і повноцінно.

Маючи уявлення про можливості кожного співробітника, неформальний лідер здатний доручити завдання тому виконавцю, який здатний її виконати в максимально короткий термін.

Застосовуючи даний підхід до неформального лідера, менеджер може змінити психологічну роль на позитивну і дозволити працівникові проявити неоціненні лідерські якості та отримати заслужене визнання колег і керівництва. Неформальний лідер, отримуючи необхідну визнання стає корисним і прагне до взаємодії з керівником, таким чином формується міцний союз між керівником і колективом і відкриваються додаткові переваги управління колективом.

Посилання на основну публікацію