Сутність теорії організації

Сутність теорії організації – це внутрішній зміст предмета, що виражається в єдності всіх його різноманітних властивостей і відносин. Сутність і зміст категорії «організація» проявляються в її функціях, т. є. У складі робіт, які притаманні цій категорії.

У створюючому організацію єдності двох сторін – процесу і структури – зміст її розкривається у процесі. Звідси функції організації – є функції процесу організації, тобто процесу впорядкування частин та елементів системи в просторі і в часі під впливом зовнішніх факторів.

Функція – це об’єктивна складова організації, така частина організації як цілого, прояв якої є умовою прояву цього цілого. У цьому виявляється системний підхід до формування поняття і структури функцій організації.

Організація – сукупне здійснення функцій. Об’єктивна сукупність (склад) функцій притаманна організації на будь-яких ієрархічних рівнях за будь-яких особливостях процесу організації. Звідси якісна типова однорідність організації на будь-яких рівнях. До числа основних функцій організації належать: постановка цілей;

визначення критеріїв досягнення цілей; визначення функцій – завдань, які повинна вирішувати система; визначення складу елементів, що забезпечують цілісність системи і досягнення заданої мети;

формування механізму реалізації функцій – завдань системи, що встановлює регламентований порядок взаємодії елементів для виконання функцій-завдань з досягнення цілей; формування структури ієрархії системи.

Таким чином, вся величезна складна (різнопланова) сукупність організаційних дій – на будь-якому рівні і в будь-якій системі – може бути зведена до обмеженого переліку щодо строго локалізуемих функцій, що становить замкнутий цикл алгоритму організації системи. Переходячи на рівень теорії організацій, розглянемо конкретний алгоритм організації та розвитку соціально-економічних систем:

постановка цілей (включаючи розробку етапів); визначення критеріїв досягнення цілей; визначення раціональних форм поділу праці; розподіл роботи серед працівників і підрозділів; розробка структури органів управління; регламентація функцій, підфункцій, робіт і операцій; встановлення прав і обов’язків органів управління та посадових осіб;

підбір і розстановка кадрів;

координація виконання ролей по вертикалі і по горизонталі. Однак склад функцій організацій, їх зміст (алгоритм реалізації), ступінь укрупнення залежать від багатьох факторів: місії організації, її масштабів, кваліфікації фахівців, складності процесів, які матимуть місце в діючій системі і т. П.

Практично реалізація функцій організації в конкретній соціальній системі пов’язана з виконанням завдань, які покликана вирішувати та чи інша група менеджерів, організаторів. Тому більш точно функції слід визначати як службові завдання, або як функції – завдання. На рис. 1.1. представлений склад функцій – завдань з проектування організаційних структур соціально-економічних систем. Цей склад може бути як укрупнені, так і диференційований залежно від потреб організації.

З позицій вимог до організаційних структур і, зокрема, вимоги індивідуалізації, найбільш перспективним у проектуванні оргструктур є підхід, що отримав назву системно – цільового. Його особливість полягає в тому, що проектування систем ведеться «від мети». Основна перевага підходу полягає в можливості формування такої оргструктури, яка в максимальній мірі відповідала б конкретним умовам роботи організації. Склад робіт і послідовність проектування представлені на схемі (рис. 1.1.).

Слід зауважити, що процес формування та розвитку системи -процес ітераційний, що передбачає в ході виконання робіт якого – або етапу можливість уточнення проектних рішень, прийнятих на попередніх етапах. Так, наприклад, у проектанта при розподілі повноважень і відповідальності з виконання процесів управління може виникнути необхідність в уточненні результатів роботи, рішень, прийнятих раніше при виконанні попередніх етапів. Більше того, така необхідність може виникнути при виконанні робіт на стадії впровадження проектних заходів. В ході проектування можуть розроблятися різні моделі, що відображають стан ланок структури системи управління, їх взаємозв’язку.

Теорія організації не може розглядатися як дисципліна з незмінним змістом, оскільки самі об’єкти організації знаходяться в постійному розвитку. Звідси виникає необхідність історичного підходу до всіх концепціям теорії організації.

При вивченні теорії організації в минулому переважав аналітичний метод. На даному етапі необхідно посилити і доповнити його синтезом, грунтуючись на що з’явилися в останні роки узагальнюючих теоріях (теорія систем, кібернетика, синергетика та ін.).

У XX столітті теорія організації виділилася в самостійну галузь знань, науку, яка має свій предмет, свої специфічні проблеми і підходи до їх вирішення. Наукові основи цієї дисципліни представлені у вигляді концепцій, теорій, принципів, методів і систем організації.

Посилання на основну публікацію