Стратегічний аспект в управлінні організацією

Завершуючи короткий розгляд загальних відомостей про стратегічному менеджменті, необхідно зазначити, що ([1], с. 13):

? будь-яка організація може бути представлена ??як відкрита система, вбудована в зовнішній світ. На вході організація отримує ресурси із зовнішнього середовища, на виході вона віддає зовнішньому середовищі створений в організації продукт;

? відповідно, життєдіяльність організації складається з трьох основоположних процесів:

  • отримання сировини чи ресурсів із зовнішнього оточення,
  • виготовлення продукту,
  • передача продукту в зовнішнє середовище;

? ключова роль в підтримці балансу між названими основними процесами, а також у мобілізації ресурсів організації на їх здійснення належить менеджменту. Саме для вирішення цих завдань існує менеджмент в організації як специфічний вид управління. Все різноманіття чинників, що визначають і задають розвиток організації, можна розділити на зовнішні і внутрішні. Зовнішні – це ті чинники розвитку, які визначаються зовнішнім середовищем організації, а внутрішні чинники обумовлені специфічними особливостями самої організації.

Стратегічний аспект, на відміну від оперативних і тактичних аспектів, насамперед і в основному пов’язаний із зовнішніми факторами розвитку організації, визначальними щодо довгострокові перспективи розвитку організації, при цьому ([1], с. 14):

? відносність означає, що стратегічний період розвитку організації має істотно більшу тривалість, ніж оперативно-тактичний період, званий зазвичай більш коротко тактичним, а також те, що для кожної конкретної організації таке співвідношення є конкретно індивідуальним;

? суть стратегічного аспекту в управлінні організацією – ефективна адаптація до змін зовнішнього середовища.

Підводячи підсумок всьому сказаному, можна сформулювати розгорнутий визначення.

Стратегічний менеджмент – це таке управління організацією, яке спирається на людський потенціал як основу організації, орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів, гнучко реагує на стан зовнішнього середовища і виробляє своєчасні зміни в організації, відповідають викликом з боку оточення і дозволяють домагатися конкурентних переваг, що в сукупності дає можливість організації виживати в довгостроковій перспективі, досягаючи при цьому своїх цілей.

Посилання на основну публікацію