Різні моделі менеджменту

Українська модель менеджменту

Поряд з іншими моделями менеджменту – американської, японської, європейської та іншими склалися моделями менеджменту – свій розвиток отримує і українська система управління. Кожна з перерахованих нами моделей менеджменту має свої особливості, зумовлені державно-економічними і національними чинниками. У зв’язку з цим виникає необхідність вивчення напрямків розвитку українського менеджменту і визначення основних тенденцій управлінської діяльності.

Звертаючись до української моделі менеджменту, слід зазначити, що модель менеджменту в українських організаціях знаходиться в зародковому стані. Існують фактори, що сприяють і перешкоджають розвитку і вдосконалення менеджменту.

До факторів, що перешкоджає становленню відносяться:

  • транзитивний етап економіки і незавершена трансформація українських організацій;
  • традиції командно-адміністративного підходу до управління;
  • слабка управлінська компетентність керівників;
  • дефіцит кваліфікованих кадрів;
  • недостатньо розвинена інфраструктура.

До факторів, що сприяють становленню менеджменту, відносяться:

  • високий науково-інтелектуальний потенціал населення;
  • досвід державного регулювання економіки;
  • досвід освоєння високих технологій;
  • підприємливість в умовах ліберальної економіки;
  • цілеспрямованість нашого народу і його здатності до творчості.

На даний момент стрімке зростання і висока швидкість протікання соціально-економічних і політичних обумовлює середу формування українського менеджменту. На формування менеджменту в нашій країні також впливає її серединне географічне положення, що і пояснює облік західних і східних культур в специфіці української моделі менеджменту.

Теоретики і практики менеджменту найчастіше представляють український менеджмент як узагальнену світову модель. Однак це не зовсім вірно, так як в цьому випадку необхідно враховувати історичні та національні особливості української культури. Відмітна риса українського менеджменту – це науково-інтелектуальний потенціал, який впливає на розвиток управлінських якостей і утворення команд висококваліфікованих менеджерів. Тісний зв’язок економічної і політичної сфери зумовлює труднощі в управлінні, т. К. Розвиток ринкової економіки в різних регіонах по-різному.

Формування української моделі менеджменту в більшій мірі відбувається на основі тісного взаємозв’язку культур. Розробляючи свої стратегії розвитку українські компанії повинні враховувати цей факт, т. К. При більш уважному їх розгляді можна виділити риси, які найбільше підходять для розвитку українського  менеджменту. Також на наш погляд, слід звернути увагу на національну систему цінностей, де можна побачити і логічно обґрунтувати ознаки українського стилю менеджменту, маючи при цьому можливість задіяти їх в будь-яких управлінських системах.

Формування моделі менеджменту в Україні – це незавершений процес, і його наукове обгрунтування, і практичне застосування. Брак знань в сфері управління виражається також в складній національної культури народу. Багато теоретики менеджменту розглядають українську модель як культурний феномен, тим самим, не маючи можливості дати об’єктивну оцінку цього явища. Українська ментальність накладає свій відбиток на систему управління, що перешкоджає формуванню однозначної характеристики української  моделі.

Симбіознамодель менеджменту

Мабуть, однією з цікавих і ефективних, на наш погляд, моделей, є симбіозна модель менеджменту типу «Z», що представляє собою сукупність кращих рис національних моделей (в більшості випадків, американської та японської моделей). Як приклад можна привести компанію IBM, максимально використовує арсенал принципів управління теорії «Z». Корпорація IBM (рік – 1914, засновник – Т. Уотсон) є однією з найбільших в світі в галузі виробництва комп’ютерів і конторського обладнання. Ця компанія є зразком в області економіки і управління, що дозволило їй бути включеною до списку нечисленних організацій, гідних наслідування. Головну роль в менеджменті симбіозних компаній відіграє людський фактор. Діяльність компанії IBM здійснюється під гаслом: «Кожна особистість неповторна». В системі управління компанією IBM можна побачити наявність двох груп принципів менеджменту.

Перша група, принципи якої схожі з принципами японської моделі менеджменту, представлена ​​такими принципами:

  • сильне переконання в необхідності для людей продукції, виробленої IBM;
  • політика повної зайнятості;
  • непрямий контроль, що дає можливість визначити відданість працівників компанії;
  • особисті стимули;
  • розвиток неспеціалізованої кар’єри персоналу організації;
  • регулярне підвищення різноманітності роботи;
  • участь співробітників у прийнятті рішень;
  • переказ першорядного значення у виробництві людського фактора;
  • розвиток сильної культури.

До другої групи спеціальних принципів належать принципи, що мають схожість з принципами американської моделі. До них відносяться:

  • сильна віра в індивідуалізм;
  • кадрові процедури, що гарантують індивідуалізм;
  • єдиний статус для всього персоналу компанії;
  • набір працівників вищого класу;
  • тривала підготовка кадрів;
  • максимальна відповідальність за результати праці;
  • плановані обмеження для менеджменту (вимушене делегування повноважень підлеглим);
  • заохочення розбіжності в поглядах;
  • домінування горизонтальних зв’язків;
  • інституціалізація змін.

Причина успіху компаній, що функціонують в рамках сімбіозное моделі менеджменту, полягає в грамотному поєднанні сильних боку різних національних культур, зводячи до мінімуму їх слабкі сторони.

Азіатська модель менеджменту

Азіатська модель менеджменту представлена ​​китайської, південнокорейської, сінгапурської та іншими національними моделями, що вносять в сукупності найбільший внесок в розвиток світової управлінської думки. В останні десятиліття все більше визнання отримують молоді моделі азіатського менеджменту, перш за все, південно-корейського і китайського.

У Кореї, як і в Японії, діє система довічного найму, також найважливіше значення надається людському фактору, соціальній політиці та системі управління персоналом. Виявляється схожість з японською моделлю і в процесі прийняття рішень.

У науковому і практичному плані інтерес сьогодні представляє формується модель менеджменту китайських організацій, заснована на взаємозв’язку законів і принципів еталонного світу бізнесу з національними традиціями і звичаями.

Китайська модель менеджменту, в певному сенсі, як зазначає Ч. Цзюнь, балансує між «риболовецької культурою» і «садової культурою». Перша відрізняється «жадібністю й пристрастю до володіння», згідно з чим компанії орієнтовані на проведення агресивної бізнес-політики. Друга відрізняється розумінням і любов’ю до життя, заснована на принципі: «Розум поважає цінність людини», і відкриває перед людьми цінність освіти, сім’ї, країни, світу.

У зовнішньому середовищі, в формується багатополярний світ, Китай стає одним з найсерйозніших центрів сили. На території країни проживають 25% населення земної кулі. Останні 30 років в економіці ознаменували потужний ривок вперед, завдяки чому Китай перетворився в могутню державу, яка в змозі кинути виклик світового лідерства в особі США. На сьогоднішній день Китай вважається першої світової індустріальної наддержавою за обсягами промислового виробництва, а також космічною і ядерною державою. Характерна риса сучасної китайської економіки – залежність її від зовнішнього ринку. За обсягом експорту КНР займає 1-е місце в світі. Номенклатура експорту налічує 50 тис. Найменувань.

Очевидно, що Китай сьогодні створює унікальну систему менеджменту, засновану на оптимальному поєднанні східної та західної моделей управління, яка вже зарекомендувала себе на світових ринках.

Що стосується Сінгапурської моделі менеджменту, то тут можна в приклад привести міжнародну компанію «Singapore Airlines», яка, на думку експертів менеджменту, є однією з еталонних компаній XXI ст. Основними принципами управління в компанії Singapore Airlines є:

  • побудова та підтримка сильного бренду;
  • бездоганне обслуговування клієнтів;
  • постійне прагнення до інновацій в поєднанні з прихильністю традиціям;
  • підвищена увага до кадрової політики і системи управління персоналу при домінанті уваги до питань відбору та навчання кадрів.

Таким чином, ми бачимо, існує велика різноманітність моделей менеджменту, кожна з яких відрізняється своєю неповторністю, не виключаючи спільних рис, т. К. Все ми знаходимося в рамках одного світового економічного співтовариства.

Посилання на основну публікацію