Процесуальна теорія мотивації

Процесуальна теорія мотивації була представлена ​​Лайманом Портером і Едвардом Лоулер в 1968 році.

Вона є комплексною, і включає в себе елементи теорії справедливості і теорії очікувань.
У моделі Портера-Лоулера фігурує чотири змінних:

  • витрачені зусилля;
  • сприйняття;
  • отримані результати;
  • ступінь задоволення.

Дана модель показує, що досягнутий результат залежить від зусиль, яких доклав співробітник, його характерних особливостей і здібностей, плюс усвідомлення ним своєї ролі. Рівень прикладених співробітником зусиль повинен визначатися мірою цінностей винагороди, а ще ступенем впевненості в тому, що ця виправданий захід винагороди буде цілком відповідати рівню докладених зусиль.

Також в теорії Портера-Лоулера встановлюється співвідношення між отриманим результатом і відповідною винагородою, тобто людина свої поточні потреби задовольняє за допомогою одержуваного, за досягнуті результати, винагороди.

Досягнення необхідного рівня результативності може спричинити за собою, як внутрішнє винагороду – наприклад, почуття задоволення від виконаної роботи, почуття самоповаги і компетентності і зовнішні винагороди – такі, як просування по службі, премії або хвалебні відгуки з боку керівника.

Можна зробити висновок, що результативна праця є причиною задоволеності і навпаки.

Значення процесуальної теорії мотивації

Модель Лаймана Портера і Едварда Лоулера демонструє необхідність і важливість для мотивації об’єднання декількох факторів, які впливають на людську поведінку. Такими факторами є:

  • – внутрішні здібності,
  • – трудові зусилля,
  • – одержуваний результат,
  • – винагорода за результат,
  • – задоволення від роботи,
  • – очікування, сприйняття, умови праці,
  • – погляди і цінності.

Результати, яких досягає співробітник, в свою чергу, залежать від трьох змінних:

  • – Витрачені зусилля;
  • – Можливостей, цінностей і поглядів людини;
  • – Чинників середовища, в якій він працює.

У свою чергу, рівень витрачених зусиль залежить від того, наскільки цінно винагороду. Винагороди можуть бути внутрішні та зовнішні. Співробітник оцінює їх справедливість. Якщо, на його думку, вони справедливі, то природно призводять до задоволенню, яке буде впливати на сприйняття людиною (працівником) майбутніх ситуацій.

Застосування процесуальної теорії мотивації

Що стосується застосування моделі Портера-Лоулера в практиці управління, то варто зауважити, що один з найважливіших висновків цих вчених полягає в тому, що результативна праця веде до задоволення.

На практиці велику кількість менеджерів дотримуються абсолютно протилежної думки, так як вони знаходяться під впливом ранніх теорій людських відносин. Такі теорії вважають, що саме задоволення веде до досягнення хороших результатів у роботі. Інакше кажучи: задоволені одержуваним результатом робочі будуть краще працювати.
Як видно, Лоулер та Портер представили теорію, яка абсолютно протилежна даному висловлюванню.

Проведені дослідження в сфері праці підтверджують правоту Портера і Лоулера. Їх модель виразно внесла величезний внесок у розуміння мотивації. Вона наочно продемонструвала, що мотивація – невипадковий елемент в причинно-наслідкових зв’язках.

Крім іншого, ця модель показує наскільки важливо і необхідно об’єднати між собою такі поняття, як: здатності, зусилля, результати, задоволення, винагороду і сприйняття, в рамках однієї взаємопов’язаної системи.

...
ПОДІЛИТИСЯ: