Персонал організації і принципи його управління

Персонал – сукупність найманих працівників однієї організації, що виконують певні виробничо-господарські функції.

Базовою у вітчизняній практиці є класифікація працівників, закріплена в загальнодержавному класифікаторі Республіки Білорусь, правила обліку персоналу визначені інструкцією по статистиці. Всі працівники сфери матеріального виробництва поділяються на дві групи:

1) персонал, зайнятий в основній діяльності;
2) персонал, зайнятий в неосновній діяльності (медичне обслуговування, харчування, спорт тощо).

У діяльності робочих переважає частка фізичної праці. Вони створюють матеріальні цінності або надають послуги виробничого характеру. Основні робітники зайняті в технологічних процесах, що змінюють форму, структуру, властивості предметів праці, в результаті чого створюються матеріальні продукти чи послуги, допоміжні – обслуговування устаткування і робочих місць. Молодший обслуговуючий персонал (МОП) виконує роботи, не пов’язані з основною діяльністю. Його складають двірники, кур’єри, прибиральники невиробничих приміщень. Службовці здійснюють організацію діяльності людей, управління виробництвом, адміністративно-господарські, фінансово-бухгалтерські та інші функції, керівники – загальне управління, володіють юридичним правом прийняття рішення. Вища ланка – директор, заступник директора, головний бухгалтер, головний інженер і т. д. Середня ланка – начальники цехів, нижче – бригадири і т. д. Функціональні службовці реалізують окремі функції управління, технічні виконавці – службовці, що виконують допоміжні роботи створення, тиражування, передача, перетворення і зберігання інформації (друкарки, оператори, кур’єри, архіваріуси, бібліотекарі).

На діяльність організації впливають наступні групи.

1. Власники. Мета – прибуток через дивіденди і курсову вартість акцій.
2. Наймані працівники. Мета – матеріальна винагорода, задоволеність працею, стабільність зайнятості.
3. Менеджери. Мета – матеріальна винагорода, задоволеність працею, стабільність зайнятості, завдання – прибуток через дивіденди і курсову вартість акцій.
4. Державні органи. Мета – отримання податків, зайнятість.
5. Профспілки. Мета – стабільність зайнятості, матеріальну винагороду.

Принципи управління персоналом

– Підбір кадрів за професійним і діловим якостям;
– спадкоємність персоналу на основі поєднання в кількостях молодих і зрілих співпрацівників;
– фахове і посадове просування кадрів на основі створення умов для їх розвитку та зростання та використання обґрунтованих критеріїв оцінки роботи;
– відкрите змагання;
– поєднання довіри з перевіркою виконання;
– демократизація, за рахунок індивідуалізації діяльності СУП, врахування думки працівників при прийнятті рішень, участі колективу в оцінці своїх співробітників, інформування співробітників про результати діяльності організації, залучення рядових працівників до управління підприємством;
– системність роботи СУП на основі розробки програм для окремих категорій, а для всього персоналу; постійно діючих програм; використання різних методів, засобів та інструментів впливу на персонал;
– адаптивність до сучасних умов економіки.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ: