Методологічні основи управління оборотними активами

Оборотні активи – це частина майна підприємства, яка постійно бере участь в поточної господарської діяльності суб’єкта. Вони характеризуються наступними ознаками:

• короткочасним оборотом ресурсів, що не перевищує одного року;

• постійною зміною їх форми. Спочатку кошти виступають у грошовій формі, за рахунок якої купуються необхідні матеріальні цінності (сировина, матеріали і т. Д.), Що використовуються у виробництві. Після завершення відповідного циклу з’являється готова продукція, реалізація якої забезпечує отримання грошових коштів;

• високим ступенем ліквідності.

Елементи оборотних активів весь час знаходяться в русі, і чим швидше вони обертаються, тим відносно менше потрібно відповідних ресурсів: запасів, грошових коштів і короткострокових цінних паперів. Основні елементи оборотних коштів в балансі підприємства відображаються у грошовій формі в розрізі трьох груп: запаси, дебіторська заборгованість і короткочасні фінансові вкладення.

Оборотні активи відіграють важливу роль в житті кожного суб’єкта господарювання. По-перше, наявність цих коштів є обов’язковою умовою початку та нормального функціонування виробництва і реалізації продукції. По-друге, їх обсяг, структура і швидкість обороту тісно пов’язані з платоспроможністю підприємства. По-третє, раціональність використання оборотних активів робить істотний вплив на фінансові результати його діяльності (рівень витрат, прибуток, рентабельність і т. Д.).

Головною метою управління оборотними активами є оптимізація їх величини у співвідношенні до обсягу виробництва і реалізації продукції, а також прискорення обороту. Досягненню цієї мети сприяють конкретні дії, спрямовані на:

• оптимізацію величини оборотного капіталу з урахуванням забезпечення безперервного функціонування підприємства;

• раціоналізацію структури поточних активів, що сприяє утворенню ефективних пропорцій між елементами оборотних коштів і взаємозалежними категоріями, а також збереженню ліквідності;

• формування ефективної структури джерел фінансування оборотного майна, беручи до уваги мінімізацію витрат на їх залучення і синхронізацію надходжень з майбутніми витратами;

• прискорення оборотності оборотних коштів і забезпечення систематичного циклу перетворення їх форм.

У найбільш загальному вигляді послідовність найважливіших дій наукової організації управління оборотними коштами включає:

1) прогнозування і планування;

2) реалізацію намічених завдань за допомогою організації управлінських дій;

3) оцінку ефективності прийнятих рішень (поточний і наступний контроль).

На першому етапі обґрунтовується величина оборотних активів в цілому і в розрізі основних груп у певному співвідношенні до найважливіших взаємозв’язаними показниками (обсяг виробництва і реалізація продукції).

Раціональне виконання запланованих завдань залежить від способів та інструментів їх реалізації. На другому етапі управління здійснюється маневрування окремими елементами оборотних активів, коректування планових рішень відповідно до зміни найважливіших параметрів. Це стосується, насамперед, оптимальної величини запасів, відпуску матеріалів для цехів, заділів розміру незавершеного виробництва, величини готової продукції на складах, передбачуваних грошових надходжень за реалізовані товари, послуги, величини вільних коштів та їх спрямування в депозити, цінні папери і т. Д . Ці дії здійснюються в коротких періодах часу.

Весь процес управління оборотними активами повинен бути пронизаний контролем за ефективністю прийнятих і реалізованих рішень. Його результативність багато в чому залежить від організації і методів проведення. Поточний контроль здійснюється безпосередньо протягом проведення окремих операцій. Його основні результати дозволяють встановити раціональність змін у загальній величині оборотних активів та їх структурі в порівнянні з динамікою обсягу виробництва і реалізації продукції. Визнані світовою практикою постулати свідчать, що обсяг реалізації продукції повинен випереджати зростання оборотних активів. Це стосується створення та використання виробничих запасів, ритмічності та комплексності їх поставок, раціонального витрачання, дотримання встановлених норм і нормативів і т. П.

Контроль повинен пронизувати всі управлінські дії, спрямовані на прискорення розрахунків, витрачання фінансових ресурсів та ін. Заходи, пов’язані з обігом поточних активів. Для більш глибокого дослідження ефективності використання оборотних активів застосовується аналіз найважливіших показників, що характеризують результативність їх руху за певний період. До цих показників відносяться: коефіцієнт використання оборотних коштів (КЕІ); кількість обертів і їх тривалість (оборотність) (Коб); рентабельність оборотного майна (Роб).

Як правило, у всіх показниках приймається середньорічна вартість оборотних активів.

Результати проведеного аналізу руху оборотних активів згодом використовуються при плануванні змін до їх обсязі і структурі, також у подальшому вдосконаленні всіх управлінських дій.

Посилання на основну публікацію