Конфлікт іміджів інтелігенції

Інтелігенція, насамперед гуманітарна, – творець і зберігач вищих духовних цінностей суспільства. Усередині інтелігенції існує велика диференціація за родом, характером діяльності та ін. А вже якщо взяти таку її частину, як гуманітарна, то диференціація буде ще більш грунтовною. За характером праці, по соціальній ролі та відносин з безпосереднім оточенням учитель і науковець, журналіст і письменник, актор і діяч масової культури розрізняються набагато більше, ніж різні представники інженерно-технічної інтелігенції. І ці відмінності сильніше відбиваються в їх свідомості, ніж взагалі приналежність до численного прошарку людей складного розумової праці.

Саме до гуманітарної інтелігенції належать ті, кого називають володарями дум – відомі журналісти, актори, режисери, письменники, вчені. Багато хто з них відносяться до так званої нової інтелігенції. Визнано, що на інтелігенцію (а особливо на її гуманітарну частину) більше ніж на якусь іншу соціальну групу, суспільний клас впливають події і явища соціального життя, а ще більше ідеї, концепції, програми, т. Е. Різного роду гуманітарно-ідеологічна продукція. Виробленням її і займається обмежене коло – «нова» інтелігенція. Але інтелігенція маси, на відміну від інших верств і класів, найбільш відкрита для сприйняття нових ідей і цінностей. Зрозуміло, чому всередині інтелігенції, насамперед гуманітарної, загострюється протистояння прихильників різних позицій: за цим різким протистоянням – боротьба ідей.

Так як гуманітарна інтелігенція – носій культури, знань, політичних ідей і духовних цінностей, то, природно, велике її вплив не тільки на решту інтелігенцію, а й на все суспільство. Воно багаторазово посилюється засобами масової інформації. Тому гуманітарна інтелігенція полягає в певних відносинах з суспільством і владою. Оцінити їх стан і зміна без подання про імідж гуманітарної інтелігенції не можна. Імідж – комунікативний початок у взаємовідносинах суспільства та інтелігенції, влади та інтелігенції, у впливі інтелігенції на суспільство і влада. Він складається з її дзеркального, корпоративного, поточного і бажаного іміджу.

Дзеркальний імідж – це подання інтелігенції про себе, її саморефлексія, нерідко завищена самооцінка і, як наслідок, – прагнення до довоплощенію того образу, який їй нав’язує громадську думку, сформоване часто самій же інтелігенцією. В основі подібного самовизначення авторитет знання, думки, орієнтація на розвиток духовних цінностей, на піднесення інтересів і політичних позицій, на незалежність суджень, на захист справедливості та індивідуальних прав і свобод, на боротьбу з авторитаризмом влади. Це переконання в тому, що позиція інтелігенції, її слово – духовна константа для суспільства і влади. Із сукупності цих уявлень складається престиж гуманітарної інтелігенції, який і є її дзеркальним іміджем, її розумінням свого статусу.

Корпоративний імідж – це той імідж інтелігенції, який існує в реальності, складається з реальних дій, вчинків, заяв інтелігенції, розкритих засобами масової інформації та досліджуваних соціологами. І звичайно, корпоративний імідж різних загонів гуманітарної інтелігенції досить значно різниться.

Працівники засобів масової інформації – найбільш «звучна» частина інтелігенції. Їхня праця носить творчий характер, у них широке коло спілкування, численні зв’язки і контакти в різних сферах суспільства, ненормований робочий день, «вільна» шкала доходів.

Театрал’но-кінематографічна інтелігенція, діячі масової культури, реалізують себе у творчій праці у сфері мистецтва, який накладає особливий відбиток на їхній спосіб життя.

Учительсько-викладацька інтелігенція – найчисленніша частина гуманітарної інтелігенції, яка є, по суті, інтелігенцією маси. Її праця носить творчий характер і в той же час жорстко регламентований; доходи, рівень життя тісно пов’язані з державним бюджетом, вона відчуває на собі всі коливання державних виплат.

Зіставлення дзеркального і корпоративного іміджу оголює істотне протиріччя між різними елементами статусу вчителів шкіл і викладачів вузів. Це протиріччя різко проявляється у невідповідності престижу, доходу та професійного рівня.

Однак найбільше на соціальне самопочуття інтелігенції впливає поточний імідж – погляд на гуманітарну інтелігенцію громадськості та дослідників. Він виявляє певні соціально-психологічні риси, породжені характером її праці та способом життя: чуйність на події та ідеї, індивідуалізм. Все це в достатній мірі стимулює її опозиційність влади, деколи в самих радикальних проявах. Ці риси досить характерні для російської інтелігенції.

Поряд з цим їй властиві служіння ідеалу, жертовність, готовність йти на подвиг або навіть на злочин заради ідеї. Тому розглядати імідж російської інтелігенції слід в контексті її морально-етичних, ідеологічних шукань. У цьому сенсі, за влучним зауваженням Г. П. Федотова, «інтелігенція – категорія не професійна, а ідейна» [9, 68, 70]. Російська інтелігенція, вважав він, завжди служила ідеалу, що включає і особисту етику, і суспільна поведінка; ідеалу, практично замінює релігію. Інтелігенція – носій не так віри, скільки ідеї, а по своїй громадській місії вона – ідеолог, який продукує ідеї прийдешніх соціальних змін. Щоб ці ідеї опановували масами, російська інтелігенція прагнула або підняти народ до себе («західники»), або опуститися до нього («почвенники»). Але її світогляд, спосіб життя, культура були чужими для широких мас, які жили в стихії іншої культури, фольклору, традиціях патріархального укладу. Спроба возз’єднатися з народом через революцію обернулася трагедією російської інтелігенції. «Інтелігенція, знищена революцією, не може відродитися, втративши всякий сенс, – підкреслював Федотов. – Тепер це тільки категорія працівників розумової праці або верхівка освіченого класу »[9, 700]. Але зате, як показало життя, цілком успішно й ідеологічно, і політично інтелігенція боролася з владою, зваливши в кінцевому підсумку дві імперії – царську і радянську.

Сьогодні соціальний контроль мас – прерогатива «нової» інтелігенції. По суті, він складається з сучасних політичних і пропагандистських технологій, технологій «паблік рілейшнз», носіями яких виступає «нова» інтелігенція, яка стала елітою, породжена новим панівним класом. Безсумнівно, що сьогодні політична, соціальна, побутова сфери суспільства перетворилися на поле настання політико-пропагандистських та «піарівських» технологій. І «нова» інтелігенція забезпечує цей новий потужний пропагандистський потік.

Серед «нової» гуманітарної інтелігенції найбільш помітна в силу своєї активності та її частина, яка говорить (в основному в засобах масової інформації) від імені всієї інтелігенції, а то і всього народу. Ця інтелігенція злилася з владою, стала частиною апарату, що обслуговує владу. Її відділяє від народу, від справжньої інтелігенції глибока прірва. Але завдяки проникненню в ЗМІ вона формує поточний імідж «нової» гуманітарної інтелігенції в очах громадськості.

Імідж – це інтегральне утворення, і воно передбачає, що соціальні суб’єкти формують цілісну картину ситуації, хоча б і на основі міфів. Цілісна картина складається з осмислення сукупності іміджів – дзеркального, корпоративного, поточного. Однак у більшої частини «нової» гуманітарної інтелігенції самосвідомість дотягується до осмислення цілісної картини життєвих реальностей. І тоді реальності заміщаються поточним іміджем, самим ілюзорним, самим оманливим, що вступає в конфлікт з життям, ламає статус інтелігенції.

Щоб гуманітарна інтелігенція залишалася хранителем і творцем духовних цінностей, силою, що впливає на суспільство, на владу, у неї повинен бути авторитет, чесна репутація. Зіставлення різних іміджів інтелігенції загострює питання про її соціальної відповідальності. Якщо виходити з того, що влада зацікавлена ​​в авторитеті інтелігенції, то не в авторитеті інтелігенції, «продати» влади. Крім того, зіставлення іміджів дозволяє побачити розмежування серед гуманітарної інтелігенції на думаючу про народ і думає тільки про себе і своїх інтересах. Це розмежування лежить у моральній площині. У цих умовах може з’явитися якась сукупність вимог до гуманітарної інтелігенції, яка відобразить бажання суспільства і знайде втілення в бажаному іміджі.

Тут буде ефективна роль зірок гуманітарної інтелігенції, володарів дум, яким можуть відкрити свої сторінки газети, журнали, яких покличуть на телебачення, радіо. Важливо знайти цих зірок згідно з філософією статусу. Поява у ЗМІ зірок учительській, вузівської, академічної інтелігенції надзвичайно ефективно працює на бажаний імідж інтелігенції. Тільки інтелігенція, що володіє цим іміджем, здатна замінити «нову» псевдоінтеллігенцію в очах громадської думки, здатна оживити моральні цінності для сучасного російського суспільства.

...
ПОДІЛИТИСЯ: