Експати: визначення

Експати – або бізнес-місіонери?

Експати – це наймані співробітники, які приїхали з-за кордону для того, щоб працювати в вітчизняних компаніях на запрошення підприємства, яке є філією або представництвом в Україні іноземної корпорації.

Це позначення не остаточне. Адже запрошують на роботу експатів не тільки представництва, а й будь-які інші вітчизняні компанії, які можуть собі дозволити найняти іноземного працівника з відповідними фінансовими запитами.

Експати – це не тільки управлінці, керівники або топ-менеджери, як прийнято вважати, а й будь-які інші професіонали, які можуть бути корисні компанії, на думку власників. Наприклад: спортсмени, кваліфіковані фахівці з певними знаннями, працівники розважального жанру – це теж експати.

Єдина причина, чому вітчизняний ринок праці не обмежується тільки своїми кадрами – це бажання перейняти світовий досвід ведення бізнесу, а точніше, відповідати міжнародним стандартам у всьому.

Чим відрізняються експати в Україні від емігрантів, які працюють за кордоном?

Різниця скоріше в психологічному відношенні до місця роботи.

Прийнято вважати, що вітчизняний емігрант, переїхавши в іншу країну жити, працювати або вчитися, не хоче повертатися до себе на батьківщину.

Експат – навпаки. Він ні за що б не погодився міняти своє життя, роботу і оточення в Європі або Америці, якби не величезне бажання власників вітчизняних компаній бачити у себе в колективі саме іноземця.

У підсумку простежується наступна закономірність: за кордоном працювати добре, тому вітчизняні фахівці туди прагнуть. А в Україні працювати погано, тому фахівці з розвинених країн роблять великі поступки на межі з жертовністю, приїхавши в чужу країну, і планують при першій же можливості обов’язково повернутися до себе додому.
Звідси випливає і ставлення експатів до нового місця проживання і роботи: ці люди відчувають себе «тимчасовими гостями». Вони вже не туристи, але ніколи не стануть постійними жителями.

Тому вітчизняним керівникам і співробітникам треба бути готовими до певних нюансів, які виникнуть після прийому в штат іноземного працівника.

Негативні моменти прийому експатів на роботу

1) Мовний бар’єр. На відміну від емігрантів за кордоном, експати не планують і навіть не хочуть вчити мову тієї країни, де вони планують прожити найближчі кілька років. В результаті компанія повинна наймати додатково перекладачів, а при прийомі на роботу ключових співробітників, висувати їм додаткові вимоги щодо знання іноземної мови.

Останній фактор не завжди має для компанії хороші наслідки:

  • – Фахівці зі знанням іноземних мов «продають себе» на ринку праці як мінімум на 50% дорожче, а це додаткові витрати компанії на зарплату новому співробітнику.
  • – У 90 випадках з 100 менеджер-експат на підсумковому співбесіді зволіє взяти на роботу не того кандидата, який більш досвідчений або професійний, а того, хто краще знає рідну мову іноземного керівника.

2) Менталітет. Це більш істотний фактор. Якщо мовні проблеми можна з часом вирішити, то погляди експата на життя, на бізнес, на партнерські відносини і на управління не змінити ні за що. Неписані правила ведення бізнесу на Заході (наприклад, довіру, чітка субординація, прозорість) складно застосовувати на практиці в російських реаліях.
Наприклад, іноземець не розуміє, що означають такі поняття як: «відкат», «подякувати», «відмазати», «домовитися», «по знайомству» та інше, на чому зазвичай будуються ділові відносини між співвітчизниками.

3) Труднощі з оформленням експатів в штат співробітників. Бюро по працевлаштуванню й офіційне оформлення на роботу іноземних громадян суттєво відрізняється з правової точки зору.

Чому праця експатів не завжди ефективний для компанії?

Однозначно, що запрошуючи на роботу експата, компанія покладає на новоприбулого співробітника великі надії. Вітчизняному керівництву здається, що приїде іноземний менеджер, і всі проблеми в бізнесі вирішаться самі собою.

В цьому і полягає вся проблема взаємовідносин експатів з вітчизняними компаніями.

  • 1) експатів не вміють правильно використовувати. Їх знання, їх досвід і освіту – на це найчастіше не звертають уваги.
  • 2) експатів не вміють правильно слухати. Ті рекомендації, поради, підхід до роботи, які можна використовувати незалежно від країни, законодавства, корпоративної культури і менталітету, можуть не сприйняти серйозно, не довіряти, не надавати експату достатньо повноважень. А ось до тих порад, які розходяться з реаліями вітчизняного ринку і ведення бізнесу, можуть і прислухатися.

Який висновок можна зробити? По суті, експатів можна порівняти з

Посилання на основну публікацію