Цінності західної цивілізації XIX-XX ст. та їх вплив на маси

Як же співвідносилися між собою в різний історичний час п’ять видів ціннісного виробництва (матеріальне, предметів життєзабезпечення, духовне, «суспільно-політичне», «обробка людей людьми»), що складають сукупний продукт людської взаємодії – суспільство? Які з них з тих чи інших причин стають рушійною силою соціальних змін і соціального контролю мас? Щоб визначити це, спробуємо виділити ключові, основоположні цінності в кожному виді виробництва в певний період часу.

Головний критерій, він же свого роду обмежувач, виділення цих цінностей, втім, як і антицінностей (негативних цінностей), – це їх вплив на суспільний і матеріальний прогрес, на долі народів, країн, на економіку і політику, на життя людей, на розвиток масової людини (йдеться про цінності, що мають «проривний» характер). Іншим обмежувачем є розгляд цих цінностей тільки в рамках західних цивілізацій.

Звичайно, ці критерії відносні. Але все ж вони дозволяють побачити якусь тенденцію: як, в які епохи, які цінності і антицінності відігравали провідну роль, «тягли» на собі прогрес цивілізації, в якій залежності від них знаходилися долі держав і народів, матеріальне і духовне виробництво, культура життєзабезпечення, «обробка людей людьми», як здійснювалося взаємодія між різного роду цінностями? Виходячи з принципу провідної ролі тих чи інших цінностей в певний час історію західної цивілізації двох останніх століть можна умовно розділити на дві епохи: епоху зльоту матеріальних і духовних цінностей, боротьби свободи і абсолютизму і епоху цінностей тоталітаризму і лібералізму, тотального впливу на людей.

1. Епоха зльоту матеріальних і духовних цінностей, боротьби свободи і абсолютизму (перша половина XIX – початок XX ст.). Для неї характерний небувалий зліт «проривних» матеріальних і духовних цінностей. Від винаходу паровоза до винаходу майже через 100 років радіо – така наднасичена «проривних» матеріальних цінностей цієї епохи. А духовні цінності в сфері науки, літератури, мистецтва представлені іменами Канта, Фейєрбаха, Шеллінга, Гегеля, Фіхте, Шопенгауера, Ніцше, Маркса, Енгельса, Бєлінського, Чернишевського, Герцена, Плеханова, Леніна, Гете, Шиллера, Гейне, Л. Толстого, Достоєвського, Чехова, Тургенєва, Гойї, Бетховена, Чайковського та інших великих людей епохи. Тут що не ім’я, то духовний «прорив», що залишає слід в прийдешніх десятиліттях. Ця епоха стала «наднасичена» і з точки зору суспільно-політичного розвитку, на неї припадають буржуазна авторитарна диктатура Наполеона Бонапарта і Паризька комуна, полуабсолютістская Німецька імперія, об’єднана залізною рукою Бісмарка, і освіта соціал-демократичних і робітничих партій у Європі.

Це була епоха особистостей, ідей, творчості мас; епоха розкріпачення підприємницької та революційної енергії, каталізатором якої, безсумнівно, виступало культурний простір, надзвичайно насичене матеріальними та духовними цінностями; епоха досягнень матеріального виробництва, бурхливих суспільних процесів, наростання суспільно-політичних ідей, зростання політичних партій, інститутів влади і паралельно всього цього – зростання форм, методів і матеріальних можливостей впливу на людей, «обробки людей людьми» (газети, книги, школи, гуртки , агітатори, збори, мітинги, демонстрації і т. д.). Ця культура впливу на маси з усіма її суспільними зв’язками поступово перетворювалася на самостійну сферу, від якої все більше залежав суспільний прогрес.

2. Епоха цінностей тоталітаризму і лібералізму, тотального впливу на людей (XX – початок XXI ст.). У ній простежуються дві головні лінії – народження та захід тоталітарних суспільств соціалістичного і буржуазного типу (націонал-соціалізм), їх протистояння і подальше протиборство соціалістичних товариств з усе більш міцніючими провідними ліберально-демократичними суспільствами Заходу, зупинили розвиток тоталітарних і авторитарних соціалістичних суспільно-політичних і духовних цінностей. Основні духовні цінності епохи – ідеї марксизму, ленінізму, кейнсіанства, центризму та ревізіонізму, теорії Хайєка і Фрідмана, ідеї націонал-соціалізму і класової боротьби. Крім того, для цього періоду характерне зростання впливу на суспільну свідомість і настрій людей. Цей процес ґрунтується на матеріальних інформаційних цінностях останніх століть та їх розвитку (друкарська справа, радіо, кінематограф, телебачення, штучні супутники Землі, відеотехніка, комп’ютерні системи і т. Д.). Ці матеріальні цінності були взяті на озброєння як тоталітарними, так і ліберально-демократичними системами, придбали всеосяжний характер для цивілізації, стали розвиватися за своїми законами, в основі яких – процеси циркулювання інформації (політичної, економічної, культурної, ідеологічної), а також процеси функціонування самих інформаційних систем, які створюють свій світ, своє ціннісне простір, що впливає на свідомість, настрій і поведінку людей.

Інтенсивне випереджальний розвиток інформаційних цінностей гальмувало, а часом зводило нанівець розвиток тоталітарних і авторитарних суспільств, які не могли знайти адекватну відповідь на інформаційні виклики цієї епохи. У XX в. суспільні зв’язки як масові комунікації, що знайшли своє вираження у формі пропаганди, освіти, релігії, масової культури, реклами, виступали, з одного боку, інструментом влади, політичних партій і рухів, з іншого – самостійною силою, визначальною суспільний прогрес.

Однак слід зазначити, що верховенство масових комунікацій, інформаційних цінностей передбачає поширення і використання інформації не тільки з метою забезпечення управління суспільними процесами, продуктивними силами, а й для «обробки людей людьми», обробки суспільної свідомості і суспільного настрою. А технічні можливості поширення інформації сьогодні такі, що мова може йти про тотальне вплив на людей.

Класифікація епох по їх цінностям дозволяє констатувати, що джерелом кардинальних поворотів в історії людської цивілізації були духовні цінності або їх паралельний розвиток з матеріальними цінностями, т. Е. Спільне духовно-матеріальне поле.

Якщо розглядати розвиток європейської цивілізації на основі базових цінностей, то отриманий висновок говорить про те, що сьогодні якісний стрибок в ній відбувається не стільки у сфері економічних, суспільно-політичних змін, скільки в сфері впливу на народні маси, яке стає тотальним. Ця тотальність випливає з інтеграції духовних і матеріальних цінностей (система теле-, відео-, аудіо- та друкованих комунікацій плюс сама інформація, твори масової культури), які перш розвивалися паралельно і з різною інтенсивністю.

Посилання на основну публікацію