Вагітність і непрохідність кишечника

Поєднання непрохідності кишечника і вагітності буває рідко, головним чином у осіб, що перенесли у минулому операції на органах черевної порожнини, при наявності дефектів в будові або функції кишечника, а також пухлин черевної порожнини.

Але виключена можливість розвитку непрохідності кишечника без попередніх патологічних станів у зв’язку з розвитком вагітності, зміщенням кишечника або порушенням його моторної функції.

Розрізняють динамічну і механічну форми непрохідності кишечника. До першої відноситься паралітична (частіше) і спастична (роже) непрохідність, до другої – обтураційна або странгуляційна.

Причиною динамічної непрохідності у деяких жінок може з’явитися сама вагітність. Як відомо, з розвитком вагітності різко знижується збудливість але тільки матки, і кишечника, що нерідко супроводжується запорами, важко піддаються лікувальних впливів. Гормони плаценти, особливо прогестерон, сприяють зниження моторної функції кишечника. Прогестерон є антагоністом серотоніну, біологічно активного аміна, посилює тонус і моторну функцію гладких м’язів. Можливі й інші механізми впливу гормонів вагітності на функцію кишечника. Спастична форма непрохідності кишечника зустрічається виключно рідко і може бути пов’язана із запальними змінами в самому кишечнику або у вузлах вегетативної нервової системи, відповідальних за регуляцію ого моторної функції.

Механічна непрохідність має кілька форм, які в анатомічному і клінічному відношенні можуть протікати по-різному. Найбільш важка клінічна картина розвивається, коли непрохідність виникла в результаті перекручування брижі або ущемлення петель кишечника. Чим в більшій частині кишечника вимикається кровообіг, тим швидше розвивається картина гострого живота з наростанням явищ інтоксикації і гемодинамічних розладів. Інвагінація і обмеження в спайках невеликих ділянок кишки виявляються менш бурхливою картиною гострого живота, особливо якщо за настає повного припинення кровопостачання ущемленою частини кишки.

І. в. Яковлєв (1948) вважає, що найбільш сприятливі умови для розвитку непрохідності кишечника виникають в 3-4 міс вагітності, коли матка вийшла за межі малого тазу і займає нижній відділ живота, до кінця беремеппости, коли відбувається опускання голівки в порожнину малого таза, і при швидкому зменшенні об’єму матки в ранньому післяпологовому періоді внаслідок різкого зменшення тиску в черевній порожнині.

Ми вважаємо, що вказані вище чинники самі по собі не можуть з’явитися причиною розвитку непрохідності. Щороку сотні мільйонів жінок доношують вагітність і їх організм зазнає зміни, зазначені В. І. Яковлєвим, однак лише у невеликого числа виникає ця важка патологія.

Треба вважати, що під час вагітності можуть проявлятися більшою мірою функціональна недостатність і анатомічна неповноцінність органів черевної порожнини (приховані вади розвитку кишечника, надмірно довга брижа, вроджена схильність до атонії кишечника), ніж при вагітності.

Клінічна картина хвороби полягає у раптовій появі гострих болів схваткообразного характеру внизу живота. Біль не має чіткої локалізації, періодично то трохи вщухає, то знову стає нестерпним. У більшості хворих при повній непрохідності кишечнику з’являються нудота, блювота, гази не відходять. При частковій непрохідності або на початку захворювання вказані явища можуть бути відсутніми. Мова злегка обкладений, сухий.

При пальпації живота відзначається розлита болючість і напруження передньої черевної стінки. Болючість поширюється і на область верхньої половини матки, а іноді і на всю її поверхню.

Напади болю часто збігаються з підвищенням тонусу матки або її скороченням, тому нерідко важко визначити джерело болю.

Іноді в порожнині живота пальпуються пухлиноподібні утворення, що створює помилкове уявлення про можливе перекручування ніжки кісти.

На початку хвороби, як правило, не спостерігається підвищення температури і зміни показників периферичної крові. При появі запальних змін в стінці кишечника або ознак некробіозу підвищується температура, з’являється лейкоцитоз та зсув лейкоцитарної формули вліво.

Для уточнення діагнозу проводять рентгеноскопическое дослідження кишечника. При наявності горизонтальних рівнів рідини в кишечнику, розтягнутому газами, підтверджується діагноз непрохідності.

Однак не завжди вдається правильно і своєчасно поставити діагноз. Нам неодноразово доводилося вирішувати питання про хірургічне втручання (чревосечении) за показаннями «гострого живота» без встановлення точного діагнозу, особливо в пізні терміни вагітності.

Якщо стан хворої тяжкий і тривалість хвороби перевищує 6-12 год, слід негайно приступити до чревосечению. При тривалості хвороби до 6 год у разі легкої і середньої тяжкості перебігу захворювання можна застосувати консервативний метод лікування.

З консервативних методів лікування використовують колінно-ліктьове положення, сифонні клізми, атропін, но-шпу, полерол та інші спазмолітичні засоби. Якщо через 1-2 год від початку консервативної терапії ефекту немає, необхідно проводити хірургічне втручання.

Питання про долю вагітності треба вирішувати індивідуально. При малих термінах вагітності (до 12 тижнів) більш доцільно її перервати, при згоді на це хворий. Переривання слід проводити під наркозом, до чревосеченія. При великих термінах вагітності останню слід зберегти. Чим більше обсяг хірургічного втручання з приводу непрохідності кишечника, тим менше показало переривання вагітності методом кесаревого розтину.

Якщо із збільшенням терміну вагітності наростають явища непрохідності, вагітність слід перервати, викликавши пологи. При хірургічному лікуванні непрохідності можливо одночасне розродження кесаревим розтином. Вирішувати ці питання необхідно замість з хірургом.

...
ПОДІЛИТИСЯ: