Вагітність і гіпертонічна хвороба

Поєднання гіпертонічної хвороби і вагітності спостерігається досить часто. За даними вітчизняних і зарубіжних авторів, гіпертонічна хвороба спостерігається у 1-3,8% випадковий і становить від 11 до 25% серед усіх вагітних з артеріальною гіпертонією. Верхньою межею нормального артеріального тиску більшість авторів вважають 135/85 мм рт. ст. Перевищення цього рівня треба розцінювати як гіпертензію. Слід пам’ятати про можливість регіонарної гіпертензії, при якій відзначається підвищення тільки скроневого тиску.

Діагноз гіпертонічної хвороби під час вагітності може представляти відомі труднощі у зв’язку з тим, що артеріальна гіпертонія – основний симптом пізнього токсикозу – може спостерігатися при хронічних нефритах, деяких ендокринних і інших розладах.

Головна відмінність гіпертонічної хвороби від пізнього токсикозу – підвищений тиск до вагітності або з перших педель її. По жінка могла до вагітності не вимірювати тиску. Крім того, завдяки гіпотензивного дії самої вагітності, перш підвищений артеріальний тиск у ранні терміни вагітності могло виявитися нормальним. Тому нове підвищення цього тиску у другій половині вагітності буде створювати картину пізнього токсикозу.

Для правильного діагнозу в цих випадках мають значення характерні зміни з боку серцево-судинної системи, що свідчать про тривале підвищення кров’яного тиску у великому колі кровообігу – гіпертрофія лівого шлуночка, зміщення серцевого поштовху, акцент II топа на аорті, нерідко з металевим відтінком, явища недостатності міокарда, роздвоєння I топа і навіть ритм галопу. При електрокардіографічної дослідженні часто відзначається левограмма, дистрофічні зміни міокарда.

Кілька різний і вік вагітних: більш молодий при пізніх токсикозах і більше літній при гіпертонічної хвороби (зазвичай старше 30 років). Іноді правильний діагноз може бути поставлений після закінчення беременпости, коли кров’яний тиск продовжує залишатися високим. Перебіг і результат вагітності визначаються стадією гіпертонічної хвороби і різними ускладненнями, характерними для неї. Розрізняють три стадії цього захворювання.

Для I стадії хвороби (нейрогенної – Р. Ф. Лангу, функціональної – І. Д. Стражеско) характерно нестійке підвищення тиску при транзиторної її фазі, що переміняється періодами нормального тиску. Зміни з боку серцево-судинної системи і нирок зазвичай відсутні, але у більшості хворих відзначається звуження судин очного дна.

При II стадії хвороби (перехідний – Р. Ф. Лангу, органічної – Н. Д. Стражеско) спостерігається вже стійке підвищення артеріального тиску, хоча значні коливання його можуть бути і в цій стадії, однак зниження тиску не доходить до нормального рівня. А. Л. М’ясників ділить цю стадію на дві фази: А – нестійку, або лабільну, і стабільну. У перехідній стадії зазвичай визначаються виражені зміни з боку серцево-судинної системи, аж до порушення кровообігу, стенокардії, інфарктів міокарда. Можуть спостерігатися зміни з боку нирок – невелика кількість білка в сечі, мікрогематурія. Добовий діурез зазвичай не змінений. Зміни очного дна більш виражені: з’являються симптоми Гвиста, Салюс I і II, симптом мідного дроту. Вагітні часто скаржаться на деякі порушення зору, «мерехтіння мушок» перед очима. Головні болп, тяжкість в голові і запаморочення носять більш стійкий характер. Ці зміни особливо виражені у фазі Ст.

При III стадії (нефрогенної – Р. Ф. Лангу, дистрофічної – за II. Д. Стражеско) кров’яний тиск, особливо діастолічний, стійко тримається на високих цифрах, виражені явища ниркової недостатності і важкі зміни зі сторони ряду органів і систем (серця, центральної нервової системи, нирок, печінки). Ця стадія гіпертонічної хвороби є безумовним протипоказанням для продовження вагітності.

Вагітність при I стадії гіпертонічної хвороби зазвичай може бути доведена до благополучного кінця, хоча і в цій стадії можуть спостерігатися важкі ускладнення у зв’язку з приєднанням пізнього токсикозу. Питання про можливість збереження вагітності при II стадії захворювання, особливо у фазі, повинен обговорюватися у кожному конкретному випадку окремо після попередньої госпіталізації вагітної для дослідження функціонального стану нирок, серцево-судинної системи, капілярів.

Найбільш часте ускладнення вагітності у жінок з гіпертонічною хворобою – пізній токсикоз. За даними О. Ф. Матвєєвої, він розвивається більш ніж у половини вагітних. За даними Київського науково-дослідного інституту педіатрії, акушерства і гінекології, при II стадії гіпертонічної хвороби токсикоз вагітності відзначається у 85% вагітних. Про приєднання пізнього токсикозу свідчать поява білка в сечі, набряки, погіршення картини очного дна і подальше підвищення артеріального тиску. Приєднання пізнього токсикозу у відносно ранні терміни вагітності становить велику загрозу для матері і плоду, і якщо не вдається зменшити явища токсикозу, слід перервати вагітність.

Показаннями для дострокового переривання вагітності в пізні терміни, крім важкого токсикозу і загрози для життя плода, можуть бути важкі ускладнення гіпертонічної хвороби, з яких найбільшу небезпеку становлять гіпертонічний криз, гостра гіпертонічна енцефалопатія, яка виникає у зв’язку з підвищенням внутрішньочерепного тиску. Гіпертонічна енцефалопатія проявляється сильним головним болыо, порушенням зору, значним підвищенням тиску і може закінчитися появою судом, що нагадують напади еклампсії, і крововиливом у мозок.

Все ж переважна більшість вагітних жінок з гіпертонічною хворобою добре адаптуються до наявного підвищення тиску, іноді навіть висувають мало скарг і при відсутності ускладнень благополучно переносять родовий акт.

Крім енцефалопатії, загрозливими симптомами є крововиливи на очному дні, відшарування сітківки і передчасне відшарування плаценти. У цих випадках показане негайне розродження.

Лікування

 При наявності гіпертонічної хвороби жінка протягом всієї вагітності повинна перебувати під суворим лікарським наглядом але тільки акушера, але і терапевта. І при підвищенні тиску вище звичайного для неї рівня або при появі яких-небудь ускладнень вагітну негайно госпіталізують на профілактичну ліжко.

Жінок з гіпертонічною хворобою необхідно госпіталізувати також на початку вагітності, при першому зверненні хворого консультацію, для вирішення питання про можливість продовження вагітності, так як тільки в стаціонарних умовах можна встановити стадію захворювання і ступінь порушення функції різних органів.

Лікування вагітних з гіпертонічною хворобою має полягати у створенні фізичного та емоційного спокою, організації належного харчування та застосування різних медикаментозних засобів. При гіпертонічній хворобі I стадії тільки при одному дотримання лікувально-профілактичного режиму може нормалізуватися тиск. Якщо вагітність ускладнюється пізнім токсикозом, необхідно виключити з їжі кухонну сіль і обмежити вживання рідини.

У Київському науково-дослідному інституті педіатрії, акушерства та гінекології розроблена спеціальна дієта для вагітних з гіпертонічною хворобою. Вона відрізняється високим вмістом метіоніну, холіну, тирозину, обмеженням тваринного жиру, збільшеним вмістом водорозчинних вітамінів, солей калію і магнію. У дієту включена спеціальна харчова надбавка з метою нормалізації обмінних процесів і боротьби з гіпоксією. В харчову надбавку входять 150 г родзинок, 200 мл відвару шипшини на пшеничних висівках, 100 мл гідролізату казеїну, кислородпан пінка, білок одного яйця, 200 мл яблучного соку, через які пропускається кисень зі швидкістю 3-4 л на 1 хв. Велике значення має вливання глюкози, підвищує резистентність тканин до гіпоксії і легко дифундуючої до плоду (призначається у вигляді 40% розчину внутрішньовенно по 40-80 мл). Показані вітаміни С і Р.

З медикаментів, залежно від тяжкості клінічних проявів та ступеня підвищення артеріального тиску, спочатку можна обмежитися призначенням седативних засобів (бромідів), потім перейти до судинорозширювальну і спазмолитикам. Широке застосування отримав дибазол (1% або 2% розчин по 1-2 мл внутрішньом’язово разом з платифиллином (0,2% розчин по 1 мл 2 рази в день), папаверин (1 – 2% розчин по 1-2 мл внутрішньом’язово). Досить ефективні препарати раувольфії (резерпін, гендоп, раунатин, серпазил), придатні для тривалого застосування. Можна використовувати депресії і ряд інших спазмолітичних і гіпотензивних препаратів.

У випадках стійкого підвищення кров’яного тиску слід використовувати гангліоблокатори – гексоній, бензогексоній; хороші результати дає пирилен, який дають спочатку по 0,0025 г (2,5 мг = 1/2 таблетки) і при хорошій переносимості збільшують разову дозу до 0,005 г (1 таблетка) 3-4 рази на добу. Магнію сульфат при гіпертонічній хворобі показаний при нашаруванні пізнього токсикозу і виникненні гіпертонічного кризу одночасно із застосуванням відволікаючих коштів (банки вздовж иозвопочника, гірчичники на потилицю, п’явки на сосцевидні відростки).

При появі набряків хороші результати дає гіпотіазид, що застосовується в дозах 25-50 мг 2 рази на день протягом 3-4 днів спільно з препаратами калію.

Для поліпшення стану відстає в розвитку внутрішньоутробного плода при стійкому падінні естріолу показано застосування естрогенів. Призначають фолікулін але 10 000 од. 1 раз в день протягом тижня під контролем балансу естрогенів. Потім дають 5 мг прогестерону. Після перерви естрогени можна призначити повторно. Така терапія у ряді випадків допомагає виграти час (2-3 пед) та зберегти життєздатність плода.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ: