Ураження системи лицевого нерва

Етіологія, патогенез. За етіологічним принципом розрізняють ідіопатичну, інфекційно-алергійну, ішемічну, отогенну, травматичну і спадкову невропатію лицевого нерва.

При центральному парезі хворі не можуть симетрично надути щоки, посміхнутися, задути «свічку», кут рота опушений, згладжена носо-губна складка.

У разі ураження ядер у хворих відзначають ознаки альтернуючих синдромів (парез лицевого нерва на боці ураження та геміпарез на протилежному боці).

Ураження корінця лицевого нерва в ділянці виходу його з мозку: у хворих одночасно з парезом мімічних м’язів виявляються ознаки ураження присінково-завиткового нерва (зниження слуху, запаморочення).

Ураження лицевого нерва в каналі. До відходження великого кам’янистого нерва: разом із прозопарезом виявляються ознаки ураження проміжного нерва (ксерофтальмія, гіперакузія, ксеростомія, порушення смакосприйняття).

Після відходження великого кам’янистого нерва: клінічна картина має ті ж симптоми, крім ксерофтальмії, замість неї унаслідок подразнення сльозового нерва виникає сльозотеча.

Після відходження стремінцевого нерва: у хворих не спостерігаються ознаки ксерофтальмії та гіперакузії, але одночасно з прозопарезом є ксеростомія, сльозотеча та порушення смакосприйняття.

Ураження нерва при виході з каналу. Спостерігається тільки прозопарез, здебільшого разом із сльозотечею.

Більшість нейропатій лицевого нерва мають сприятливий прогноз щодо одужання, але інколи функція мімічних м’язів не відновлюється, виникає підвищення тонусу мімічних м’язів із розвитком контрактур та синкінезій.

У стоматологічній практиці ураження лицевого нерва може виникнути гостро при знеболюванні нижнього альвеолярного нерва, введенні анестезувальних речовин у ділянку нижньощелепного отвору, видаленні нижніх молярів, помилковому введенні знеболювального розчину в слинну залозу.

Параліч (парез) мімічних м’язів виникає не від травми лицьового нерва, а внаслідок реактивних змін у тканинах за типом нейроалергії.

Діагностика. Досліджуючи функції лицевого нерва, звертають увагу на обличчя: симетричність очних щілин, положення брів, рівномірність лобових та носо-губних складок; розміщення кутів рота; фібрилярні та фасцикулярні посмикування мімічних м’язів; виділення сліз та слини. Досліджують смак до солодкого та кислого (на кожній половині язика окремо).

Клінічна картина. Іноді при невропатії лицевого нерва виникає біль у відповідній половині обличчя, бо в ряді випадків лицевий нерв містить деяку кількість чутливих волокон V пари черепних нервів і з’єднується анастомозами із системою трійчастого нерва.

Якщо процес локалізується вище барабанної струни, то парез мімічних м’язів комбінується із сухістю в роті за рахунок порушення іннервації під’язикових і підщелепних слинних залоз і порушенням смаку на передніх 2/3 язика.

Якщо лицевий нерв уражений нижче відходження барабанної струни, то розвивається тільки периферійний параліч мімічних м’язів без порушення відчуття смаку й слиновиділення.

Біль і неприємне відчуття стягування в обличчі мають місце при вторинній контрактурі мімічних м’язів, що є резидуальним синдромом тяжкої нейропатїї лицевого нерва. Скарги хворих зумовлені напруженням уражених м’язів обличчя, їхнім гіперкінезом і синкінезом, під час яких подразнюється великий рецепторний апарат м’яких тканин обличчя, що входить у сенсорну систему трійчастого нерва. Звичайно виразність больового феномена пропорційна вираженості контрактури. Усі неприємні відчуття в обличчі посилюються в осінньо-зимовий період, коли несприятливі фактори середовища (холод, вітер) призводять до загострення симптомів вторинної контрактури.

Диференціювати вторинну контрактуру потрібно з лицевим геміспазмом, блефароспазмом, параспазмом обличчя, лицевою міоклонією. Вказівка на перенесену нейропатію лицевого нерва й характерна клінічна картина дозволяють точно поставити діагноз.

Лікування. У гострий період лицевої невропатії застосовують (залежно від етіології) протизапальну (бруфен, вольтарен, бутадіон, саліцилати), дегідратаційну, десенсебілізувальну, вазотропну терапію. Ефективні оксиками (теноксикам-тексамен по 20 мг усередину 1 раз на добу, або 2,0 мл внутрішньо-м’язово або дожильно; мелоксикам-мелбек по 15 мг усередину 1 раз на добу). Терміново призначають кортикостероїдні препарати; засоби, що поліпшують кровообіг (препарати нікотинової кислоти, трентал, кавінтон, курантил); сечогінні; вітаміни групи В, що поліпшують провідність імпульсу по нервових волокнах. При локалізації патологічного процесу в ділянці шило-соскоподібного отвору здійснюють місцевий вплив (блокада) за допомогою гідрокортизону, нікотинової кислоти й вітаміну групи В (антиспастична суміш).

Рекомендують фізіотерапевтичне лікування: солюкс, УВЧ; електролікування, масаж, біогенні стимулятори, антихолінестеразні засоби.

У випадку ураження лицевого нерва при стоматологічних маніпуляціях призначають десенсебілізувальні, судинні й дегідратаційні препарати. У більшості випадків при вчасно розпочатому лікуванні прогноз сприятливий.

При тяжких ураженнях лицевого нерва відновлення затягується до 6—12 міс., а в ряді випадків досягти повного відновлення не вдається. Залишається парез мімічних м’язів, іноді ускладнений їхньою контрактурою.

Синдром контрактури — стійкий рецидуальний стан, лікування якого малоефективне. Зменшення спазму й суб’єктивних неприємних відчуттів можна досягти призначенням фінлепсина, повторними курсами місцевих ін’єкцій або фонофорезу лідази.

Посилання на основну публікацію