Тріщина заднього проходу

Тріщина заднього проходу — обмежений дефект слизової оболонки анального каналу щілиноподібної або трикутної форми довжиною 1-2 см, шириною до 3-5 мм, розташований поблизу перехідної складки паралельно подовжньої осі заднепроходного каналу В структурі хвороб товстої кишки тріщина заднього проходу за зверненнями займає третє місце після коліту і геморою. Жінки хворіють у 1,5—2 рази частіше, ніж чоловіки. Серед пацієнтів переважають особи у віці від 21 року до 60 років. Найбільш часто тріщина розташовується в області задньої комиссуры заднього проходу (на 6 год циферблату). Описані цілуються або дзеркальні тріщини — на передній і задній стінках заднього проходу. За тривалості захворювання розрізняють гострі (протягом 2-3 міс від моменту виникнення) і хронічні тріщини заднього проходу. Етіологія, патогенез. Залежно від причини захворювання виділяють первинну і вторинну форми тріщин заднього проходу. Тріщини, які утворюються в заднепроходном каналі в результаті місцевих патологічних змін (туберкульоз, рак, сифіліс) або генералізованих процесів (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона), відносяться до вторинних.

 З теорій, що пояснюють природу тріщини заднього проходу, слід зазначити механічну, інфекційну, судинну, нервово-рефлекторну. Велика частота поєднання тріщин з гемороєм, свербінням заднього проходу та іншими проктологическими захворюваннями свідчить про полиэтиологичности даної патології та складності патогенезу. Надрив слизової оболонки анального каналу малоболезнен, супроводжується мізерним виділенням крові. Свіжа тріщина має щілиноподібну форму, на дні її видно підлеглі тканини яскраво-червоного кольору. Постійне інфікування і роздратування гострої тріщини кишковим вмістом призводить до наростання запальних явищ, подразнення нервових закінчень аноректапь – ної зони і больового синдрому. Хворі прагнуть затримати акт дефекації, в результаті чого утворюються щільні калові маси, що травмують і дратівливі ранову поверхню при кожному наступному випорожненні. Виникає порочне коло — біль, спазм сфінктера, затримка стільця, щільний кал, посилення травмування дефекту слизово-підслизового шару, наростання болю — сприяє тривалому перебігу захворювання. При цьому відзначається розростання сполучної тканини по краях тріщини, вона ущільнюється, з’являються зовнішній і внутрішній гіпертрофовані сторожові горбки. Залучення в процес нервових закінчень на дні тріщини призводить до спазму внутрішнього сфінктера заднього проходу, ангиоспаз – му. Тріщина заднього проходу стає блідо-рожевою, дно її покривається фібрином, краї щільні, омозолелостей. Така довгостроково існуюча незагоєна виразка призводить до ущільнення гребінцевої лінії — пектенозу або стає причиною розвитку гострого або хронічного парапроктита.

 Клініка тріщини заднього проходу

 Характерна тріада симптомів: біль різного ступеня вираженості і тривалості, спазм сфінктера заднього проходу і кровотеча під час акту дефекації.

Діагностика тріщини заднього проходу

 Діагностика тріщини заднього проходу базується на даних анамнезу, оцінці скарг хворого, результати проктологического обстеження, що включає у більшості хворих огляд періанальної зони, пальцеве дослідження прямої кишки і виконувані для виключення іншої патології прямої кишки інструментальні методи (огляд ректальним дзеркалом, ректороманоскопія), причому останні застосовують після попередньої анестезії сфінктера заднього проходу. При повільному розсовуванні сідниць вдається побачити дефект стінки анального каналу. Пальцеве дослідження дозволяє встановити підвищення тонусу сфінктера заднього проходу, визначити дефект слизового і підслизового шарів заднепроходного каналу з щільними краями і сторожовими горбиками. За допомогою ректального дзеркала і ректороманоскопа вдається побачити тріщину і оцінити стан прямої кишки.

ПОДІЛИТИСЯ: