Тестування кровообігу в клапті

Доведено, що шкірні клапті витримують ішемію до 8 год, а м’язово-шкірні — до 4 год, що зумовлено стійкістю тканин клаптя до гіпоксії. Клінічна оцінка — найпростіший спосіб тестування кровообігу клаптя. Після натиснення пальцем на дистальний його відділ швидкість відновлення наповнення капілярів і повернення кольору має становити 4 с.

При утрудненному венозному відтоку клапоть може бути синього кольору. При поганому припливі крові він є блідий і холодний. Якщо з кінця клаптя випливає добре оксигенована червона кров, то це є ознакою адекватної васкуляризації. Якщо кров темна, а кровотеча нерегулярна, то кровопостачання клаптя є недостатнім. Спостерігають також за кровотечею й кольором крові при протиканні поверхні голкою в різних ділянках (утім, це не зовсім бажано).

Методи тестування циркуляції крові в клапті, окрім клінічного спостереження, численні: 1) використання флюоресцентних барвників; 2) аналіз метаболізму кисню газовим аналізатором — при поганому кровопостачанні концентрація кисню знижується, а вуглекислого газу збільшується; 3) вимірювання температури клаптя (за допомогою термоелектричного термометра, інфратермометрії, термографії) — різниця температури в 2—3 °С свідчить про порушення циркуляції крові; 4) вивчення побіління шкіри (здатність шкіри виводити речовини; фотоплетизмографія (пучок світла направляють на шкіру, кількість відбитого світла залежить від тканин клаптя й компонентів крові); 5) флоуметрія Допплера та ін. Утім, точного способу визначення кровообігу в клапті не існує.

До недоліків таких клаптів можна віднести необхідність формувати їх уздовж підшкірних осьових судин, що вимагає доброго знання хірургом анатомії, та ризик перегинання, розтягування клаптя із стисканням живильної артерії і вени та порушенням кровообігу в клапті, що загрожує некрозом, необхідність оберігати живильну ніжку на термін відновлення в клапті кровообігу за рахунок місцевих судин.

Такі клапті, що містять артерію, отримали назву «осьові», «регіонарні», а також «багатошарові», «складно-складені», «складені», «складні складені» клапті, оскільки вони, крім шкіри, артерії та вени можуть мати прилеглі м’які тканини — клітковину, фасції, м’язи та фрагменти кісток. Найбільш прийняте словосполучення — «складний складений артеріалізований клапоть із включенням кістки / м’яза» (А.И.Неробеев, 1984).

Посилання на основну публікацію