Рентгенологічне дослідження

У терапевтичній практиці найчастіше спочатку вдаються до простого просвічування рентгенівськими променями за рентгенівським екраном – рентгеноскопії. Однак за допомогою звичайної (безконтрастна) рентгеноскопії можна досліджувати лише органи, що дають на екрані тіні різної яскравості. Наприклад, на тлі прозорих за рентгенівським екраном легень можна досліджувати серце (розміри, конфігурацію), визначити ділянки ущільнення в легеневій тканині, обумовлені запальною інфільтрацією при пневмонії, пухлиною і т. Д.
При необхідності фіксувати будь-які виявлені зміни проводиться рентгенографія – знімок на плівку, засвічує рентгенівськими променями. Слід пам’ятати, що на рентгенівській плівці зображення виходить негативним, найбільш світлі на рентгенівському екрані місця на плівці виходять темними і навпаки.
Рентгенографія має дуже велике значення при діагностиці захворювань суглобів і хребта.
Для дослідження порожнистих органів, які дають на екрані порівняно густу однорідну тінь (таких як шлунок, кишечник, жовчний міхур, ниркові миски), проводиться їх контрастування. Так, при загальному дослідженні травного тракту хворому дають випити контрастну масу – суспензію сульфату барію; при дослідженні товстої кишки вводять цю суспензія хворому за допомогою клізми. Дослідження жовчного міхура і жовчних проток (холецистографія, холеграфія) проводять за допомогою йодовмісних контрастних речовин, що даються всередину (білітраст, кислота іопаноевая) або вводяться у вену (білігност). Ці речовини потоком крові приносяться в печінку і виділяються з жовчю, концентруючись в жовчному міхурі. Рентгенологічне дослідження мисок нирок (пієлографія) проводиться за допомогою сергозин, також вводиться внутрішньовенно. Рентгенологічне дослідження бронхів (бронхографія) можливе після заповнення часткових і сегментарних бронхів ураженої ділянки легенів особливим контрастною речовиною (йодолипола). Рентгенологічне дослідження судин (ангіографія) здійснюється за допомогою кардіотраст.
У деяких випадках контрастування органу проводиться за рахунок повітря, який вводиться в навколишню тканину або порожнину. Так, при рентгенологічному дослідженні нирок, коли є підозра на ураження їх пухлиною, повітря вводиться в околопочечную клітковину; для виявлення проростання пухлиною шлунка його стінок повітря вводиться в черевну порожнину, т. е. дослідження проводиться в умовах штучного пневмоперитонеума.
Для дослідження органів, які мають скорочувальної активністю (найчастіше серця), використовується рентгенокімографія. При цьому способі перед касетою з рентгенівською плівкою на шляху променів, що йдуть від рентгенівської трубки через тіло хворого, встановлюється спеціальна свинцева решітка з горизонтальними щілинами. У момент знімка решітка зміщується на невелику відстань перпендикулярно контуру досліджуваного органу. А так як сам орган (наприклад, серце) за цей час здійснює деякий рух паралельно щілини решітки, то на плівці контур органу виходить не рівний, а у вигляді зубчастої лінії. За амплітудою зубців і їх формі можна судити про силу скорочень серця, оцінити їх характер.
Нерідко використовується томографія – послойная рентгенографія. При томографії завдяки руху під час зйомки з певною швидкістю рентгенівської трубки на плівці виходить різким зображення тільки тих структур, які розташовані на певній, заздалегідь заданій глибині. Томографія полегшує виявлення пухлин, запальних інфільтратів та інших патологічних утворень.
Одним з найбільш досконалих, що дають дуже достовірну інформацію рентгенологічних методів є комп’ютерна томографія, що дозволяє завдяки використанню ЕОМ диференціювати тканини і зміни в них, дуже незначно розрізняються за ступенем поглинання рентгенівського випромінювання.

...
ПОДІЛИТИСЯ: