Показання та протипоказання для проведення ЛФК

Отже, яким же чином визначити свій власний режим рухової активності (виключаючи випадки перебування в стаціонарі чи санаторії, де режим рухової активності призначає лікар)? Якщо ви перебуваєте на диспансерному обліку з приводу якогось захворювання, то, найімовірніше, знаєте і свій діагноз. Тоді вам слід відкрити відповідний розділ цієї книги, де наведені спеціальні комплекси вправ. ЛФК корисна при всіх захворюваннях, а протипоказання носять тимчасовий характер: гострий період (загострення) захворювання, коли підвищується температура тіла або з’являються болі.
Зрозуміло, ні про яку рухової активності (в тому числі і ЛФК) не може бути й мови при критичних станах: шоці, комі, загрозі кровотечі. Лікувальна фізкультура не призначається і при лікуванні злоякісних новоутворень (під час хіміо-і променевої терапії).

Якщо ви ніколи не зверталися до лікаря, то, перш ніж зайнятися лікувальною фізкультурою, раджу вам відповісти на наступні питання:
1) чи бувають у вас неприємні відчуття в області грудної клітини?

2) чи часто ви втрачаєте свідомість або у вас бувають запаморочення?

3) чи трапляється, що після фізичного навантаження з’являється біль в якійсь частині тіла?

4) вам більше 65 років.

Якщо ви відповіли ствердно хоча б на одне з цих питань, вам слід звернутися до лікаря до того, як ви почнете регулярно займатися фізичними вправами.
Стани, що вимагають додаткових досліджень, перш ніж можна буде призначити той чи інший комплекс лікувальної фізкультури:
1) застосування лікарських препаратів (від підвищеного артеріального тиску, болю в серці, від діабету, головного болю тощо);

2) перенесені операції, в тому числі на серці, захворювання серця;

3) перенесені інсульт, травми голови (струс головного мозку);

4) поява крові при кашлі;

5) біль у нижній частині живота, нижньої частини спини, руці, нозі, плечі або грудей;

6) набряклість суглобів, стоп, гомілок, кистей;

7) задишка при підйомі на другий поверх або після ходьби по рівній місцевості;

8) в стані спокою артеріальний тиск менше 90/50 мм рт. ст. або більше 160/100 мм рт. ст., а частота серцевих скорочень менше 50 або більше 100 в хвилину.

Як правильно порахувати частоту серцевих скорочень (пульс) і виміряти рівень артеріального тиску? Це випливає вміти робити, так як від техніки визначення цих параметрів буде залежати подальша ваша тактика: збільшити або зменшити інтенсивність вправ, змінити комплекс в цілому.
Пульс визначається двома пальцями: подушечки вказівного і середнього пальців слід поставити на область зап’ястя, на 2 см нижче долонній лінії у зовнішнього краю.
Великим пальцем визначати пульс не рекомендується, так як він може мати власний пульс. Для того щоб пульс на променевої артерії визначався виразніше, потрібного злегка натиснути на артерію і потім рахувати кількість пульсових поштовхів.

Для тих, хто не має хронічних захворювань і добре переносить фізичні навантаження, пульс можна вважати протягом 10 с, а отриманий результат помножити на 6. Наприклад, число пульсових поштовхів на зап’ясті за 10 з одно 12, множимо на 6 і отримуємо 72 – це і є число серцевих скорочень за хвилину, або пульс. Для всіх інших (особливо при захворюваннях серця, нестабільному артеріальному тиску, задишки) пульс слід визначати протягом 1 хвилини, щоб не пропустити можливі порушення ритму (перебої). Якщо такі є, їх кількість потрібно обов’язково порахувати і цю інформацію довести до лікуючого лікаря, а інтенсивність фізичних вправ знизити до тих пір, поки доктор не розбереться, з чим пов’язані порушення серцевого ритму. Для цього потрібно буде провести електрокардіографію (як мінімум!), А як максимум – ехокардіографію.
Вимірювати артеріальний тиск я рекомендую за правилами, інакше робити це взагалі немає сенсу. А почнемо осягати всі тонкощі вимірювання артеріального тиску здалеку. Можливо, ви навіть не знаєте, що метод, яким так широко користуються, вимірюючи артеріальний тиск за допомогою спеціальної манжетки, що надівається на плече, має авторську назву – метод Короткова, і характеризується він 5 (!) Фазами звуків. У міру того як тиск в манжеті знижується, першими з’являються гучні тони (1-я фаза звуків), вони відповідають величині систолічного (максимального артеріального тиску).

Потім вислуховуються шуми (2-я фаза), які через деякий час знову набувають характеру звуків (3-а фаза), потім знову з’являються шуми (4-я фаза), незабаром повністю зникаючі (5-я фаза). Момент, при якому відбувається зникнення звукових тонів, реєструється як величина діастолічного артеріального тиску.

Однак у дітей, літніх людей і при НАВАНТАЖЕННІ (у тому числі при заняттях фізичними вправами) буває неможливо визначити момент ПОВНОГО зникнення тонів, тому за величину мінімального тиску приймається момент ПОЯВИ шумів (4-я фаза). Отже, знижуючи тиск у манжетці, спочатку ви чуєте виразні тони – у цей момент фіксується величина максимального артеріального тиску. Потім звуки змінюються шумами, після яких знову чути виразні тони, які поступово слабшають і, нарешті, знову з’являються шуми – у цей момент можна реєструвати діастолічний (мінімальний) артеріальний тиск. Поступово зникають і ці шуми. Якщо це вдається зафіксувати, то це і є справжнє значення мінімального тиску.

ПОДІЛИТИСЯ: