Періоди дитячого віку

У різні періоди дитячого віку розвиток дитини має кількісні та якісні анатомо- фізіологічні особливості, що відрізняють його від дорослої людини.

Дитинство (в медичному розумінні) – це період розвитку дитини від народження до 18 років, в ході якого йде становлення основних функцій органів і систем.
Умовно в педіатрії прийнято розрізняти шість періодів дитячого віку:
1. Новорожденность (з народження до 28 днів).

2. Грудної (з 28 днів до 1 року).
3. Дитячий, ранній дитячий, ясельний, переддошкільного (від 1 року до 3 років).
4. Дошкільний (від 3 до 6-7 років).
5. Молодший шкільний (від 7 до 11 років).
6. Старший шкільний (від 12 до 17-18 років).
У свою чергу, період новонароджене підрозділяють на два етапи. Перший етап починається з перев’язки пуповини і триває 168 годин (7 днів), другий етап – з 8 -го по 28 -й день. На першому етапі (ранньому неонатальному) відбувається пристосування дитини до нових умов середовища, що зачіпає всі системи й органи. Для забезпечення його життєдіяльності в цей період насамперед необхідно становлення дихальної функції. Внутрішньоутробне живлення і дихання плода здійснюються за рахунок плаценти. Після народження відбувається закриття головних комунікацій і починають функціонувати мале коло кровообігу, налагоджується ентеральне харчування молоком матері. З молоком в організм дитини надходить адекватну кількість білків, жирів, вуглеводів та інших речовин, необхідних для росту і розвитку дитини. Інтенсивно починає функціонувати система травлення. Терморегуляція у новонародженого недосконала і дозріває поступово, що вимагає в перші дні життя створення для дитини особливого температурного режиму. Фізіологічні функції організму новонародженого перебувають у стані нестійкої рівноваги.

У ранньому неонатальному періоді виникає цілий ряд явищ, званих кризами новонародженого, які суттєво впливають на стан і навіть виживаність дитини. Це, в першу чергу, гормональний криз через порушення взаємовідносин між ендокринною апаратом матері і дитини після родового стресу. Він проявляється катаром шкіри, жовтяницею, сечокислим інфарктом, втратою маси тіла та ін
На 3 – 4 -й день після народження відпадає залишок пуповини, а до 6 – 7 – му дня відбувається стабілізація всіх параметрів життєдіяльності, і дитину виписують з пологового будинку додому. Тривалість становлення функції пристосування до домашніх умов займає 1 місяць. Враховуючи важливість цього періоду, медичному працівнику необхідно контролювати (один раз на тиждень) стан новонародженого, оцінюючи його фізичний, нервово -психічний розвиток, характер харчування і функцію життєво важливих органів. У період грудного віку у дитини інтенсивно розвиваються органи і системи, у зв’язку з цим зростає потреба в будівельному та енергетичному матеріалі. Кількість грудного молока, спожите дитиною, поступово збільшується. Достатність споживання молока контролюється щомісячної надбавкою маси тіла дитини. Система травлення немовляти максимально пристосована до засвоєння материнського молока. В даний час склалася чітка концепція природного, змішаного і штучного вигодовування.

У міру зростання дитини відбувається вдосконалення центральної нервової системи, критерієм оцінки якої є становлення статичних і моторних функцій, а також розвиток другої сигнальної системи.
Прорізування зубів зазвичай відбувається після 6 місяців, а до року жувальний апарат дитини готовий до зміни характеру харчуванні (введення в раціон каш, овочів, м’яса).
Після першого року життя настає період, який в педіатрії має кілька назв: дитячий, ранній дитячий, дошкільний, ясельний вік. Триває цей вік до трьох років. У цей період дитина відвикає від грудного молока, його раціон все більше поповнюється різноманітними продуктами харчування.
До року дитина зазвичай знає близько 10 слів і добре володіє сенсорної промовою, статомоторнимі функціями. До трьох років більшість дітей значно поповнюють свій словниковий запас, опановують фразовой промовою, в якій з’являються особисті займенники. Удосконалюється координація моторної діяльності, дитина починає малювати, розрізняти кольори.

Після трьох років дитина вступає в дошкільний період, починає усвідомлювати себе особистістю. Це визначає особливості поведінки. У цей період має бути розпочато виховання дитини як особистості, з урахуванням статевої приналежності. На цьому етапі відбувається подальше вдосконалення координації рухів, що дуже важливо для підготовки дитини до шкільного навчання.
Всі анатомо- фізіологічні параметри органів і систем дитини наближаються у своєму формуванні до дорослої людини в наступному віковому періоді – молодшому шкільному. Дитина починає освоювати шкільну програму, вчитися взаємини з однолітками і дорослими людьми. До кінця цього періоду (до 11 років) завершується зміна молочних зубів на постійні.
Старший шкільний, або підлітковий (від 11-12 до 18 років), вік характеризується насамперед статевим дозріванням. Відбувається остаточне формування основних систем, в тому числі ЦНС та ендокринної.

Фізичне та нервово -психічний розвиток дитини багато в чому визначається оточенням (батьками, родичами, друзями, шкільним колективом, педагогами).
Для кожної дитини характерні індивідуальні темпи біологічного розвитку. Біологічний вік часто не збігається з календарним віком дитини, (Тому при його визначенні оцінюють ознаки, що характеризують біологічну зрілість тих чи інших процесів, органів і систем дитини. Наприклад, про біологічний вік новонародженого судять за ступенем розвитку рефлексів, в більш старшому віці біологічний вік визначають по рухових навичкам, а у дітей старшого шкільного віку – з розвитку вторинних статевих ознак.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Перикардит