Переміщення нижньощелепного нерва

Є необхідним, коли нижньощелепний судинно-нервовий пучок заважає встановленню внутрішньокісткового зубного імплантату. Виконують операцію на всій протяжності тіла щелепи або на окремих її ділянках. Для цього розкривають нижньощелепний канал, оголюють судинно-нервовий пучок і на тримачах переміщують його назовні. Інколи під візуальним контролем одночасно вводять у щелепу ендоосальні імплантати, укривають їх заміщувальним кістку матеріалом, ізолюють від нерва і рану ушивають. Утім, ця і аналогічні методики складні і не зовсім безпечні з огляду на роботу з дуже чутливим до пошкодження нервом.

Інші операції можуть поєднувати елементи зазначених операцій та прийомів у різних сполученнях.

Реконструкцію, інженерію опорних ділянок кісток та встановлення зубних імплантатів можна (за часом) проводити (293):

—      почергово — спочатку провести реконструкцію кістки, а за 2—6 міс., коли відбудеться органотипова перебудова кісткового трансплантата, виконати імплантацію (бажаний варіант, але він потребує значного часу);

—      одномоментно виконати реконструкцію кістки та встановлення зубного імплантату;

— почергово — спочатку виконати імплантацію, а в разі виникнення проблем провести додаткову реконструкцію кістки навколо імплантату (утім, така методика не є бажаною).

Будова імплантатів, види імплантації

Класифікації зубних імплантатів досить численні і виокремлюють різні якості імплантатів. За формою розрізняють імплантати: а) листоподібні, плоскі або пластинкові (блейдові) (294); б) стрічкові; в) циліндричні; г) конусоподібні; д) комбінованої форми.

За видом матеріалу: а) металеві (з титану марки ВТ1-0, ВТ1-00 і його сплавів, КХС, цирконію, золота, платини, нержавіючої сталі, алюмінію оксиду); б) керамічні; в) із кристалів (сапфіра).

Дентальні імплантати мають складові елементи, частини конструкції:

  1. Внутрішньотканинна, опорна частина (внутрішньокісткова — коренева, стрічкова та ін.).
  2. Прилегла до слизової оболонки — пришийкова.
  3. Внутрішньоротова — коронкова або супраструкгура, абатмен.

За видом конструкції імплантати можуть бути:

  1. Цільними — для проведення одноетапного методу, тобто безпосередньої імплантації у свіжу ямку щойно видаленого зуба.
  2. Розбірними — для двоетапного застосування, проведення відстроченої імплантації, після загоєння ямки зуба.
  3. З опорною (кулястою або іншою) головкою для фіксації знімного протеза або опорної балки, для ортодонтичного лікування.

Показано, що кращими є циліндричні гвинтові імплантати, які мають шорохувату або мікропористу поверхню, для чого внутрішньокісткову частину імплантату обробляють кислотою, плазмовим напиленям титану, створюють його покриття шаром гідроксиапатиту, обробляють лазером тощо.

Опорою для імплантатів можуть бути різні ділянки і види кісткової тканини щелеп: 1) поверхня кістки (для субперіостальних імплантатів); 2) кортикальна пластинка кістки (імплантат Сурова та ін.); 3) кортикальна пластинка і спонгіозна кістка (для більшості ендоосальних імплантатів); 4) обидві кортикальні пластинки і спонгіозна кістка щелепи (трансмандибулярні імплантати, циліндричні імплантати при бікортикальному їх установленню); 5) альвеолярний відросток верхньої щелепи і тіло виличної кістки (для виличних імплантатів).

Опорними ділянками кісток лицевого черепа при імплантації зубів можуть бути: 1) альвеолярний відросток щелеп; 2) горб верхньої щелепи; 3) вилична кістка; 4) гілка нижньої щелепи; 5) новостворені кісткові регенерати вказаних ділянок кісток.

Прикладають функціональне навантаження на імплантати після їх установлення в щелепи в різні терміни після операції:

  1. Негайно, через 3—5 год після установки імплантату в щелепу.
  2. Через 1—4 тиж. після операції, після загоєння рани.
  3. Через 2—6 міс. після операції, після виникнення ефекту інтеграції імплантату.

Слід зазначити, що негайне функціональне навантаження на щойно введений в щелепу імплантат (навіть через 3—5 год) є нефізіологічним і ризикованим в плані подальшої долі імплантату, оскільки травмована кістка ще має одужати після операції, перебудуватися відповідно до нових умов, а вже потім цю кістку можна навантажувати. За потреби, допустимо фіксувати на імплантаті лише тимчасову косметичну протезну конструкцію, яку не можна вводити в прикус та накладати на неї жувальну функцію.

Посилання на основну публікацію