Печінкова недостатність

Термін «печінкова недостатність» застосовується для позначення метаболічної недостатності печінки різного ступеня вираженості.
Печінкова недостатність являє собою комплекс порушень обміну речовин з ураженням мозку, яке проявляється змінами інтелекту, психіки і моторно-вегетативної діяльності. Основні клінічні ознаки печінкових порушень: жовтяниця, геморагічний діатез, печінковий запах з рота. Виділяють гостру (фульмінантну) і хронічну печінкову недостатність.
Гостра печінкова недостатність – це клінічний синдром, що розвивається в результаті масивного некрозу печінкових клітин, викликаного різними причинами і який проявляється раптовим тяжким порушенням функцій печінки. Причинами гострої печінкової недостатності можуть бути всі форми гострих вірусних гепатитів, а також віруси герпесу, інфекційного мононуклеозу, простого та оперізувального лишаю, Коксакі, кору, цитомегаловірус. Крім того, септицемія, що розвивається при абсцесах печінки і гнійному холангіті, також може призвести до гострої печінкової недостатності. Серед причин її розвитку можуть бути ліки, алкоголь, його сурогати, промислові отрути, мікробні токсини. І все ж найчастішими причинами гострої печінкової недостатності є блискавичні форми гострих вірусних гепатитів та лікарські ураження печінки. В обох випадках в паренхімі печінки виникають масивні поля некрозів, що призводить до тяжких метаболічних розладів.
Хронічна печінкова недостатність – синдром, властивий пізнім, далеко зайшли стадіями цирозу печінки, а також стан після операції портосистемного шунтування, спрямованих на зниження портальної гіпертензії.

Посилання на основну публікацію