Методи дослідження м’язової системи

При дослідженні м’язової системи візуально оцінюють ступінь і рівномірність розвитку м’язових груп, а пальпаторно – їх тонус, силу і рухову активність.

У дітей в’ялість м’язів, недостатність їх розвитку спостерігають при порушенні харчування, малих фізичних навантаженнях, важкому захворюванні. Атрофія м’язів має місце при невритах, поліміозиті, гемартрозах, ревматоїдному артриті. Збільшення власне м’язів відзначається при регулярних заняттях спортом. Про розвиток м’язів можна судити по положенню лопаток, формі живота. У нормі живіт втягнутий всередину або злегка виступає за рівень грудної клітини, лопатки підтягнуті до грудної клітки. При рясному відкладенні підшкірного жирового шару вимірюють його товщину, після чого судять про справжній розвиток м’язів. При зовнішньому огляді завжди визначають симетричність розвитку м’язів. При гемофілії (на тлі гемартрозів суглобів), односторонньому паралічі або іншому ураженні м’язів спостерігається асиметрія їх розвитку.

Загальне зниження м’язового тонусу спостерігається при рахіті, тривалих захворюваннях, недостатньої фізичної навантаженні, виснаженні. М’язове виснаження (загальне або місцеве) може бути діагностовано при проведенні вимірювання симетричних кіл (ніг, рук). М’язові асиметрії частіше спостерігають при вроджене недорозвинення груп м’язів, при травматичних ураженнях кінцівок, захворюваннях центральної і периферичної нервової системи.

Тонус м’язів дитини оцінюють при огляді його пози, кінцівок. У недоношених дітей м’язовий тонус знижений, тому в положенні лежачи на животі на руці дослідника кінцівки у них досить вільно звисають. У доношеної новонародженого тонус м’язів – згиначів підвищений. Принаймні оволодіння статомоторнимі навичками підвищений тонус згиначів зникає. Якщо у дитини будь-якого віку є підвищений або знижений тонус з правого або лівого боку, це свідчить про патологію.
При виявленні зниженого або підвищеного тонусу з одного або двох сторін використовують деякі прийоми обстеження. Наприклад, для перевірки тонусу дитині, який лежить на спині, обережно розгинають зігнуті нижні кінцівки, притискаючи їх до столу. Коли дослідник забирає свої руки від дитини, ноги його відразу ж повертаються у вихідне положення. При зниженні тонусу повного повернення не буде. Є ще один прийом. Обхопивши тулуб дитини руками, дослідник повертає його вниз головою. При нормальному тонусі голова розташовується в одній вертикальній площині з тулубом, руки злегка зігнуті, а ноги трохи витягнуті. Якщо тонус м’язів знижений, то голова і ноги розташовуються вертикально. Якщо тонус підвищений, руки і ноги посилено зігнуті, голова закинута назад.

М’язовий тонус верхніх кінцівок у грудних дітей перевіряють методом тракції. Дитину, що лежить на спині, беруть за зап’ястя і тягнуть на себе, намагаючись посадити. Спочатку дитина розгинає руки, потім всім тілом підтягується. При зниженні тонусу відсутня підтягування тіла, а при його підвищенні – відсутня розгинання рук.

У недоношених дітей аж до досягнення нормального гестаційного віку можлива м’язова гіпотонія. Виникаючі слідом за цим явища гіпертонусу можуть зберігатися до віку 5-6 місяців.
Порушення м’язового тонусу у дітей раннього віку найчастіше пов’язані з пошкодженням в пологах центральної нервової системи, в грудному та старшому віці причиною можуть бути нейроінфекції, травми черепа, гострі та хронічні порушення харчування або водно -сольового обміну, недолік вітаміну D.

Дослідження активних і пасивних рухів у суглобах кінцівок і хребті виробляють обома руками. Існують норми обсягу рухів у суглобах залежно від віку. Обмеження, неможливість пасивних або активних рухів найчастіше пов’язані з порушеннями м’язового тонусу і ураженням суглобів. При тривало поточному процесі в суглобі дуже часто розвивається м’язова контрактура за рахунок ураження опору уражених м’язів. Від контрактури слід відрізняти « розпущеність» – релаксацію суглоба, коли знижений м’язовий тонус. Ригідність м’язів визначається постійним високим рівномірним їх опором. При закінченні дослідження напруга м’язів швидко знижується.
Розрізняють і спастичний стан м’язів, коли при проведенні пасивних рухів у дитини відчувається м’язову напругу, яке на відміну від ригідності не постійно і зростає під час руху.

Активні м’язові рухи вивчають у безсонної дитини під час гри з ним. Стежать за вмінням маніпулювати іграшкою, ходити, присідати, тобто за всім об’ємом рухів, і проводять вікову оцінку цих маніпуляцій. Під час виконання цих процедур виявляють обмеження рухів у суглобах і окремих м’язових групах, зміни їх обсягу, больові відчуття.

Потім визначають м’язову силу. У дитини молодшого віку намагаються відняти іграшку. У дитини старшого віку м’язову силу оцінюють щодо виконання ним фізичних маніпуляцій або проводять динамометрію: ручну і станову. Якщо показники сили кисті знаходяться в межах 25-75 центилей, то вони середні.

М’язову систему у дітей досліджують і інструментально. Використовують вимір механічної та електричної збудливості За допомогою електроміографії, хронаксиметрія. Досліджують та біохімічні параметри м’язової тканини. Для цього визначають рівень амінокислот, ферментів в крові та сечі. Проводять біотест м’язів.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Лікарський паркінсонізм