Лікувальне відділення

Головне завдання медичного персоналу лікувального відділення – постановка правильного діагнозу і проведення лікування, успіх якого залежить від чіткої роботи лікарів, середнього та молодшого медичного персоналу, а також від дотримання лікувально-охоронного (лікарняного) і санітарно-протиепідемічного режимів, злагодженості роботи допоміжних служб.

Під лікарняним режимом слід розуміти встановлений розпорядок життя хворої дитини. Він визначається низкою факторів і, насамперед, необхідністю створення умов для повноцінного лікування, а також для швидкої соціальної та психологічної адаптації дитини до нових для нього умов.
Для забезпечення комфортних умов лікувально-охоронний режим в дитячій лікарні включає в себе психотерапевтичні дії та виховні заходи. Суворі вимоги пред’являються до дотримання режиму сну і відпочинку. Навколишнє обстановка (зручні меблі, квіти, телевізор, телефон і т. д.) повинна задовольняти сучасним вимогам.

Розпорядок дня, незалежно від профілю лікувального відділення, включає такі елементи: підйом, вимірювання температури тіла, виконання призначень лікаря, лікарський обхід, лікувально-діагностичні процедури, прийом їжі, відпочинок і прогулянки, відвідування дітей батьками, прибирання і провітрювання приміщень, сон. Істотне значення мають санітарно-протиепідемічні заходи.
Стаціонар дитячого відділення складається з ізольованих палатних секцій по 30 ліжок кожна, а для дітей до одного року – по 24 ліжка. Палатні секції не повинні бути прохідними. У стінах і перегородках секцій рекомендується робити скляні прорізи. Для дітей віком до 1 року передбачаються Боксовані і полубоксірованние палати, в кожному боксі яких розміщується від однієї до чотирьох ліжок. У палатах для дітей старше 1 року допускається не більше шести ліжок. Для зручності обслуговування організовують один сестринський пост на кілька палат.

Система боксів і окремих секцій дозволяє попередити розповсюдження захворювань при випадковому заносі інфекції, що буває, якщо дитина госпіталізується в інкубаційному періоді супутнього захворювання, коли відсутні будь-які прояви хвороби. Для дитячих лікарень розроблені спеціальні нормативи числа приміщень в лікувальному відділенні і їх площ. Приміщення для матерів виділяють поза лікувального відділення, але поблизу палат для дітей віком до 1 року.
Устаткування палат і оснащення відділень залежать від їх профілю, специфіки роботи медичного персоналу та необхідності створення оптимальних умов для виконання персоналом службових обов’язків.

Специфіка роботи дитячого лікувального відділення полягає в максимальній ізоляції і роз’єднаності дітей, у постійній профілактиці внутрішньолікарняних інфекцій. Для цього в палатах використовують різного роду ширми, обладнають бокси і напівбокси. Відділення оснащують бактерицидними лампами. Обладнання та підлоги, стіни приміщення періодично обробляють дезінфікуючими засобами. Персонал і відвідувачі зобов’язані дотримуватися санітарно-гігієнічний режим відділення.
У палатах для новонароджених крім ліжечок розміщують пеленальний стіл, ваги, дитячу ванну, підводять кисень, гарячу і холодну воду, обов’язково встановлюють бактерицидну лампу. Замість пеленального столу можна використовувати індивідуальні ліжечка з відкидними спинками.
Дітей грудного віку розподіляють по палатах з урахуванням характеру захворювання та важкості стану. Дотримується послідовність заповнення палат. Новонароджених та недоношених дітей поміщають окремо. Виділяють палати (бокси) для новонароджених з пневмоніями, гнійно-септичними захворюваннями та ін В одній палаті можуть бути діти тільки з неінфекційними захворюваннями.
З новонародженими та недоношеними дітьми контактує, головним чином, медичний персонал, суворо дотримується санітарний режим. Мати допускають до дитини на період годування. У необхідних випадках мати доглядає за своєю дитиною. В даний час у ряді пологових будинків матір у післяпологовий період перебуває разом з дитиною в одній палаті.

Бокси дитячого відділення використовують для ізоляції інфекційних хворих і дітей з підозрою на інфекційне захворювання з метою профілактики внутрішньолікарняних інфекцій. Виділяють відкриті і закриті бокси (напівбокси). У відкритих боксах хворі розділені перегородками, які встановлені між ліжками. Ізоляція у відкритих боксах недосконала і не оберігає від поширення крапельних інфекцій. Закриті бокси – це частина палати, відокремлена заскленій до стелі перегородкою з дверима. Кожен бокс повинен мати природне освітлення, туалет, набір предметів медичного і побутового призначення для обслуговування дітей. Недоліком таких боксів є те, що вони мають вихід у загальний коридор відділення.

Сучасній вважається повна ізоляція дітей у закритому індивідуальному боксі. Дитина надходить в призначений для нього бокс безпосередньо з вулиці, а при перекладі в іншу лікарню або при виписці виходить з нього тим же шляхом. Нових хворих поміщають в бокс тільки після дезінфекції приміщення.
Виходити хворим з боксу у внутрішній коридор забороняється. Медична сестра входить в шлюз з внутрішнього коридору, щільно закриває зовнішні двері, миє руки, при необхідності надягає другий халат, ковпак або косинку, після чого переходить до приміщення, де знаходиться хвора дитина. При виході з палати всі операції виконуються в зворотному порядку. Для попередження розповсюдження інфекції стежать за тим, щоб в момент відкривання дверей із шлюзу у внутрішній коридор відділення двері в палату з хворою дитиною була щільно закрита. Їжу для хворих передають через вікно для подачі їжі.

ПОДІЛИТИСЯ: