ЛФК при бронхіальній астмі

Методика лікувальної фізкультури при бронхіальній астмі повинна будуватися суто індивідуально, з урахуванням функціонального стану серцево-судинної та бронхолегеневої системи, віку хворого, тяжкості його стану, частоти нападів та ін.

При заняттях лікувальною гімнастикою вихідні вправи приймаються лежачи на спині з піднятим головним кінцем ліжка, сидячи на стільці, спершись на його спинку і розслабившись, що сприятиме кращій екскурсії грудної клітки і полегшення видиху.

Курс лікувальної гімнастики в лікарняних умовах складається з підготовчого, нетривалого за часом (протягом 2-3 днів) і тренувального періодів.

У комплекс вправ включаються дихальна гімнастика (звичайна і з вимовою голосних, приголосних і шиплячих літер), найпростіші гімнастичні вправи і масаж. Тренування поглиблення дихання проводиться поступово, для цього виконуються вправи у вимові звуків спочатку протягом 5-7 с, а потім – 30-40 с.

Спеціальні дихальні вправи повинні бути спрямовані на відновлення ритмічного дихання, глибокого вдиху і тривалого видиху. Прості гімнастичні вправи включають елементи згинання та розгинання, відведення та приведення, обертання кінцівок і тулуба, нахили вперед і в сторони. Всі вправи хворий повинен повторювати по кілька разів протягом усього дня. Також їх рекомендується виконувати і при появі передвісників нападу астми. Для цього, як тільки у хворого з’являться передвісники нападу, хворий повинен прийняти зручне положення: сісти, покласти руки на стіл або спинку стоїть попереду стільця або на стегна; розслабити м’язи спини, плечового пояса і живота, діафрагми, ніг, що дозволить поліпшити стан, полегшити вдих при виникла нападі ядухи за рахунок збільшення рухливості ребер, зменшити надлишкову вентиляцію легенів і поліпшити бронхіальну прохідність.

Завданням інструктора з лікувальної фізичної культури є навчити хворого поверхневому диханню, не роблячи глибоких вдихів, які дратують бронхіальні рецептори і приводять до збільшення і поширенню спазму. Виконавши вдих, хворий повинен навчитися затримувати дихання на 4-5 с на помірному видиху, тим самим «заспокоюючи» рецептори бронхіального дерева і зменшуючи потік патологічних імпульсів в дихальному центрі. Після затримки дихання з цієї ж причини хворий не повинен вчиняти глибокий вдих, а тільки поверхневий. У цей період корисно провести масаж грудної клітини, включаючи межреберья, масаж живота і потилично-плечової області. І якщо ці заходи не знімають напад, слід скористатися лікарськими препаратами.

Що стосується межприступного періоду, то в цей час хворий повинен досконало оволодіти диханням, тобто дихати поверхнево, поступово збільшувати час затримки дихання на помірному видиху, для зручності скориставшись секундоміром. Слід пояснити хворому, що під час нападу бронхіальної астми або посилення бронхіальної обструкції, інтоксикації, анемії, при зниженні функції серцево-судинної системи під впливом фізичний і психічного навантаження він може скорочувати час затримки дихання. Але при цьому не варто забувати, що подібна тренування деколи приводить до різкої детренированности дихальної системи, зниження основних показників функції зовнішнього дихання, а також підвищенню спокій і навіть при невеликому фізичному навантаженні хвилинного обсягу дихання, іншими словами, призводить до гіпервентиляції легенів і приступу бронхіальної астми. Зменшення резервів дихання при ходьбі, короткочасному бігу, психічному напрузі тільки сприяє появі нападів. Щоб цього уникнути, під час ремісії хворому призначається спеціальний комплекс фізичних вправ, спрямованих на збільшення життєвої ємності легень, рухливості діафрагми, грудної клітини, поліпшення вентиляції легенів і бронхіальної провідності, а також збільшення сили дихальної мускулатури і т. д. Подібна лікувальна гімнастика проводиться під контролем спірографії, пневмотахометрії, динамічної спірометрії.

Коли основні показники функції зовнішнього дихання прийдуть в норму, в заняття можна включити і комплекс загальнозміцнюючих вправ, які б сприяли тренуванні екстракардіальних факторів кровообігу, а також підвищенню сили м’язових груп спини, ніг і рук. Після 1-2 виконаних загальнозміцнюючих вправ має слідувати вправу на розслаблення.
Критеріями, за якими можна оцінювати переносимість навантаження хворим, є частота появу нападу, його тривалість, число і частота застосовуваних лікарських препаратів, артеріальний тиск, пульс, частота дихання, час затримки дихання на помірному видиху і вдиху, проби Генчі і Штанге. Якщо хворому вдається оволодіти методикою, рекомендованою лікарем, протягом першого тижня, то надалі йому легше вдається перешкоджати виникненню нападу або значно зменшити його тривалість.
З часом призначається лікувальна гімнастика, що дозволяє адаптувати апарат зовнішнього дихання до зростаючої фізичному навантаженні. При цьому спочатку хворому рекомендується виконувати згинання та розгинання рук в ліктьових суглобах, обертальні рухи ніг з опорою про стілець, повороти тулуба, нахили вперед і відведення назад, нахили в сторони, присідання. Спочатку після кожного, а по мірі адаптації до навантаження після 2-3 виконаних вправ хворий повинен навчитися максимально розслаблювати м’язи спини, шиї, плечового пояса, живота, грудної клітини, тобто ті, які були задіяні в ході виконання вправ.

У період ремісії хвороби до вищеописаних тренувань додають вправи з обтяженням, зі снарядами і на снарядах, з вимовою приголосних, голосних і шиплячих звуків. Такі заняття сприятимуть поліпшенню бронхіальної прохідності, подовженню видиху і тренуванні гладкої мускулатури бронхів.
Вибір лікування та попередження нападів бронхіальної астми є строго індивідуальним. Немедикаментозне лікування може стати методом вибору у хворих з медикаментозною алергією, так як не дає побічних ефектів. Взагалі, практикою доведено, що чим раніше розпочато немедикаментозних терапія, тим вона ефективніша, оскільки у деяких випадках спазм бронхів неможливо усунути навіть за допомогою призначення гормональної терапії.

ПОДІЛИТИСЯ: