Інструментальні дослідження органів дихання

При захворюваннях легень найбільш поширене дослідження – рентгенологічне. При цьому проводять рентгенографію або рентгеноскопію. Для кожного з цих досліджень є свої свідчення. При рентгенівському дослідженні легень звертають увагу на прозорість легеневої тканини, поява різних затемнень.

До спеціальних досліджень відносять бронхографію – спосіб діагностики, заснованої на введенні в бронхи контрастної речовини.

При масових дослідженнях використовують флюорографію – метод, заснований на дослідженні легенів за допомогою спеціальної рентгенівської приставки і виведенням на фотоплівку.
З інших методів застосовують комп’ютерну томографію, що дозволяє детально дослідити стан органів середостіння, кореня легень, побачити зміни бронхів і бронхоектазів. При застосуванні ядерно- магнітного резонансу здійснюється щонайдокладніший дослідження тканин трахеї, великих бронхів, можна побачити судини, їх співвідношення з дихальними шляхами.

Ефективним методом діагностики є ендоскопічне дослідження, що включає передню і задню риноскопію (огляд носа і його ходів) за допомогою носового і носоглоточного дзеркал. Дослідження нижньої частини глотки проводять за допомогою спеціальних шпателів (пряма ларингоскопія), гортані – за допомогою гортанного дзеркала (ларингоскопа).

Бронхоскопія, або трахеобронхоскопія, – метод, заснований на застосуванні волокнистої оптики. Застосовують цей метод для виявлення і видалення сторонніх тіл з бронхів і трахеї, дренажу цих утворень (відсмоктування слизу) та їх біопсії, введення лікарських засобів.
Існують також і методи дослідження зовнішнього дихання, засновані на графічній записи дихальних циклів. За цим записам судять про функції зовнішнього дихання у дітей старше 5 років. Потім проводять пневмотахометра спеціальним апаратом, що дозволяє визначити стан бронхіальної провідності. Стан вентиляційної функції у хворих дітей можна визначити за допомогою методу пікфлоуметріі.

З лабораторних тестів застосовують метод дослідження газів (O2 і СO2) в капілярної крові хворого на апараті мікро- Аструп.
Оксігемографію проводять за допомогою фотоелектричного виміру поглинання світла через вушну раковину.

З навантажувальних тестів використовують пробу з затримкою дихання на вдиху (проба Штрені), пробу з фізичним навантаженням. При присіданні (20-30 разів) у здорових дітей не відбувається зниження насичення крові киснем. Пробу з видихання кисню роблять при включенні дихання на кисень. При цьому відбувається збільшення насичення повітря, що видихається на 2-4 % протягом 2-3 хв.

Проводять дослідження мокротиння хворого лабораторними методами: кількість, вміст лейкоцитів, еритроцитів, клітин плоского епітелію, тяжів слизу.

ПОДІЛИТИСЯ: