III пара: окоруховий нерв (n. Oculomotorius)

Клітинні групи ядер III пари розташовуються на дні водопроводу мозку (aqueductus cerebri, Сільвією водопровід) на рівні передніх горбів четверохолмія. Волокна, що виходять з клітин ядра, йдуть головним чином на свою (частково і на протилежну) сторону, направляються вниз і виходять на підставі мозку, на кордоні моста і ніжок з медіальної боку останніх. З черепа нерв виходить разом з IV та VI нервами і очної гілкою трійчастого нерва (r. Ophthalmicus n. Trigemini) через верхню очноямкову щілину (fissura orbitalis superior), іннервуючи п`ять зовнішніх (поперечносмугастих) і три внутрішні (гладкі) м’язи.
Ядра окорухових нервів складаються з п’яти клітинних груп: дві зовнішні крупноклітинних ядра, два дрібноклітинних парасимпатичних ядра (Якубовича – Едінгера – Вестфаля) і одне внутрішнє, непарне, парасимпатическое ДРІБНОКЛІТИННИХ ядро ​​(Перл). З парного зовнішнього крупноклеточного ядра виходять волокна для наступних м’язів:
1) m. levator palpebrae superioris – піднімає верхню повіку;
2) m. rectus superior – повертає очне яблуко догори і кілька досередини;
3) m. rectus medialis – рухає очне яблуко досередини;
4) m. obliquus inferior – повертає очне яблуко догори і кілька назовні;
5) m. rectus inferior – рухає очне яблуко донизу і кілька досередини.
Ядро Якубовича – Едінгера – Вестфаля функціонально пов’язано зі сфінктером зіниці (m. Sphincter papillae), звужують зіницю. Схема вегетативної іннервації ока показана на кол. вкл. (рис. 10).
Функція акомодації забезпечується ресничной м’язом (m. Ciliaris), що одержує імпульси з ядра Перл. Волокна й від парних, і від непарних дрібноклітинних ядер досягають сфінктера зіниці і війкового м’яза, а перериваються в ресничном вузлі (gangl. Ciliare), звідки безмякотние волокна другого нейрона проводять імпульси до названих м’язам. Функції окорухових нервів вивчають спільно і одночасно з функціями інших нервів (IV і VI), які беруть участь у реалізації погляду.
Симптоми ураження окорухового нерва: двоїння (диплопія) при погляді в сторони і вгору, розходиться косоокість, птоз, мідріаз, параліч акомодації. При ураженні ядра окорухового нерва в стовбурі головного мозку може спостерігатися альтернирующий синдром Вебера, при якому порушення функції окоруховогонерва поєднується з контралатеральное провідниковими руховими розладами. При залученні в патологічний процес червоного ядра (nucl. Ruber) може спостерігатися синдром Бенедикта (параліч м’язів, іннервіруемих III нервом, і мозочкова атаксія в протилежних кінцівках). При ураженні корінця окоруховогонерва на стороні поразки спостерігаються птоз, мідріаз, при цьому поява птозу верхньої повіки передує формуванню інших окорухових симптомів. При ядерних процесах найчастіше буває навпаки, т. Е. Птоз виникає пізніше. При ізольованому ураженні тільки дрібноклітинних ядер спостерігається так звана ophthalmoplegia interna (випадання функцій тільки внутрішніх м’язів), а при ураженні тільки зовнішніх крупноклітинних ядер – ophthalmoplegia externa.

Посилання на основну публікацію