Гіпотрофія

Виділяють три ступені гіпотрофії. При I ступеня зниження маси досягає 15%; при II ступеня дефіцит маси від 16 до 30%, а при III ступеня, або атрофії, – більше 30%. Крім падіння маси тіла у дітей спостерігається зниження імунологічної реактивності; вони часто і тривало хворіють, відстають у нервово-психічному розвитку, втрачають навички, які придбали раніше.

Етіологічно розвиток гіпотрофії пов’язують як з екзогенними, так і ендогенними факторами. До екзогенних факторів відносять, насамперед, елементарний недокорм дитини при нестачі молока у матері (гіпогалактії).

Відсутність розрахунку обсягу харчування при змішаному штучному вигодовуванні призводить до недогодувати. Застосування при вигодовуванні неадаптованих сумішей, запізніле введення прикорму також можуть привести до гіпотрофії.
При інфекційних захворюваннях у дитини часто порушується апетит: багато хто з кишкових інфекцій ведуть до морфологічному поразці слизової оболонки кишечника, що відбивається на апетиті. Вага у дитини знижується. При дефіциті в харчуванні заліза, цинку, при гіпо-та гіпервітамінозах D або А, лікарських отруєннях апетит знижується, і у дитини розвивається гіпотрофія.
До порушення апетиту і розвитку гіпотрофії ведуть порушення режиму харчування і неправильне виховання дітей.

Причинами ендогенної гіпотрофії можуть бути вади розвитку шлунково-кишкового тракту (пілоростеноз, хвороба Гіршпрунга), серця, нирок, печінки, мозку, а також синдром мальабсорбції, спадкові аномалії обміну речовин, імунодефіциту.
Починається гіпотрофія з порушення обміну білка, в результаті чого змінюється екскреція азотистих речовин з сечею. Знижується ферментативна активність ферментів шлункового соку (пепсину і ліпази), зменшується активність ферментів підшлункової залози (амілаза, ліпаза, трипсин), погіршується абсорбційна спроможність кишечника. Знижується його ферментативна функція і погіршується мембраннийтравлення внаслідок атрофії мікроворсін тонкої кишки. Швидко створюються умови для виникнення дісбіоціноза (дисбактеріозу) кишечника. Гіпотрофія порівняно швидко призводить до порушень функції печінки, нирок, серця. Внаслідок цих порушень у дітей з’являється гипопротеинемия з диспротеинемией за рахунок зниження фракцій альбуміну, трансферину. Невикористані у синтезі білка амінокислоти виводяться з організму, розвивається гіпераміноацідурія.
Поряд з білковим обміном при гіпотрофії порушується жировий, вуглеводний і мінеральний обмін. У важких випадках розвивається зневоднення організму.
Гіпотрофії часто супроводжують гіпополівітамінози (А, D, С, групи В та ін.) Порушуються основні процеси в ЦНС, що проявляється у розвитку процесів гальмування, знижуються безумовні рефлекси, дитина відстає в нервово-психічному розвитку від однолітків.
Гіпотрофія супроводжується глибокими порушеннями імунітету, що проявляється особливої схильністю цих дітей до інфекцій, аж до сепсису.

Клінічно при гіпотрофії I ступеня визначається зниження підшкірного жирового шару в основному на животі і тулубі. Відзначається блідість шкіри і слизових оболонок. Знижується еластичність шкіри. Об’єктивно маса тіла знижена до 10-15% від норми. Дитина неспокійна, кричить між годуваннями, жадібно смокче, тягне руки та інші предмети в рот. Швидко порушується сон. Однак психомоторне розвиток відповідає віку. Деякі діти мають схильність до зригування.

При гіпотрофії II ступеня підшкірний жировий шар залишається тільки на обличчі. Тургор тканин знижений, шкіра висить складками, еластичність її також різко знижена, легко виникають попрілості. Відзначається виражена м’язова гіпотонія, що призводить до збільшення живота, метеоризму, млявою перистальтики кишечника. Маса тіла знижується до 16-30%. Діти починають відставати в рості, крива його наростання набуває плоский характер. Апетит і толерантність до їжі знижуються, відзначаються зригування і блювоти. Дитина неспокійна, крикливий або млявий, байдужий до навколишнього. Порушуються сон і терморегуляція. Стілець у дитини нестійкий, убогий, розріджений або сухий, з гнильним запахом. У багатьох дітей відзначаються отити, пневмонії, інфекції сечовивідних шляхів, які протікають торпидно, малосимптомний.

При гіпотрофії III ступеня зникає підшкірний жировий шар і на обличчі. Розвивається крайній ступінь виснаження. Шкіра висить складками, обличчя зморщився, нагадує старече, дитина має вигляд скелета, обтягнутого шкірою. Шкіра блідо-сіра або багряно-синюшна. Маса тіла знижена більш ніж на 30%, відзначається відставання в рості. Тонус м’язів різко знижений, м’язи виснажені. На шкірі і слизових оболонках прояви гіповітамінозів А, D, С. Є стоматит або молочниця, сухість і ламкість волосся. Живіт роздутий, видно петлі кишечника. Апетит різко знижений, турбують відрижки, нестійкі випорожнення, який набуває характеру «голодного», розріджений, сірувато-білого кольору з домішкою зелені і слизу. Температура тіла у дитини частіше знижена. Легко виникають як переохолодження, так і перегрівання. Дитина загальмований або неспокійний, млявий, плаксивий, адінамічен. Зникають раніше придбані рефлекси. Легко приєднуються вторинні інфекції, аж до розвитку сепсису. Часто виникають ентероколіт різної етіології, пневмонія, отит, пієлонефрит. Ускладнення протікають мляво: без температурної реакції, лейкоцитозу, прискорення ШОЕ. Швидко розвиваються симптоми загальної інтоксикації, різко погіршується загальний стан хворих дітей.
Термін «гіпотрофія» близький до поняття «Гіпостатура». При останній переважає відставання в рості, довжині тіла, а дефіциту маси по відношенню до довжини тіла або немає, або він не різко виражений. Найчастіше цей синдром пов’язаний з порушеннями порожнинного і пристінкового травлення, змінами обміну речовин.

Клінічно у дітей з Гіпостатура є зміни шкіри трофічного характеру, зниження тургору тканин, дистонія м’язів, відставання нервово-психічного розвитку. Часто спостерігається непереносимість того чи іншого виду їжі, зниження імунітету.
У крові відзначається зниження альбумінів і підвищення глобулінів, зниження загальних ліпідів, (3-ліпопротеїдів, фосфоліпідів, підвищення рівня жирних кислот і холестерину.
Гіпостатура треба диференціювати затримкою росту ендокринного генезу (пригіпотиреозі) і з гіпоплазією, коли спостерігається конституційно обумовлене повільність фізичного розвитку – варіант норми.

Лікування гіпотрофії комплексне. Воно включає: усунення причин гіпотрофії; дієтотерапію;
організацію режиму, догляду, виховання, масаж, гімнастику; виявленнясупутніх інфекції ускладнень, полідефіцитну анемії та їх лікування.
При дієтотерапії потрібні такі заходи: визначення добової потреби в їжі; встановлення числа годувань; розрахунок кількості рідини для допаивания дитини; контроль над харчуванням, кількістю випивається рідини, ваговій кривої, стільцем і діурезом.

У дітей з гіпотрофією легко розвивається знижена толерантність до їжі, вони гірше її переносять, ніж здорові діти. Хоча хворі потребують більшої кількості калорій на кг маси, ніж їхні здорові однолітки, вони погано переносять лактозу, білки коров’ячого молока. Тому тут важливі розрахунок харчування та якісний склад раціону.

При гіпотрофії I ступеня обсяг харчування зменшується до 3/4-2/3 від належного на 1-2 дні; при гіпотрофії II-III ступеня – до 1/3-1/2 від розрахункового на 5-10 днів. Відсутня кількість їжі замінюють 5%-м розчином глюкози або глюкозо-сольовим розчином. Основним харчуванням має бути або жіноче молоко, або адаптовані молочні суміші.
Після періоду адаптації дітей переводять на харчування з вмістом білка до 3-4 г / кг, вуглеводів до 11-13 г / кг, жирів до 5,5-6,5 г / кг фактичної маси. На третьому етапі терапії дитині дають оптимальне харчування для виведення його зі стану дистрофії. Дієта розширена, вводять адаптовані фізіологічні суміші, при необхідності призначають прикорм.
Крім дієтотерапії дитині коригують електролітний баланс, вводять вітаміни, дають ферменти. Сануючих вогнища інфекції.
Дитину обов’язково кожен день зважують, зростання вимірюють 1 раз в 7 днів. Стежать за характером стільця, кількістю сечі, психомоторним розвитком.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Пластика піднебіння